Якщо А, то В; не-А; Отже, не-В. Якщо А, то В; В; Отже, А.

Але ці модуси не дають достовірних висновків. Це обумовлено тим, що зв’язок причини і наслідку, зазвичай, не є однозначним. Один і той же наслідок може бути викликаний не однією, а різними причинами. Інша річ коли засновком умовно-категоричного судження виступає виділяюче, тобто еквівалентне умовне судження: Якщо і тільки якщо А, то B.Тут зв’язок між причиною і наслідком однозначний. Підстава є необхідною і достатньою умовою для існування наслідку, і навпаки. Умовно-категоричний умовивід з еквівалентним судженням має не два, а чотириправильних модуси.

Розділово-категоричним умовиводом називається умовивід, в якому один із засновків є судженням розділовим, а інший засновок і висновок – категоричними судженнями. Цей умовивід має два модуси:

-стверджувально-заперечувальний– в якому категоричний засновок стверджує один з членів диз’юнкціїї, а висновок – заперечує інші члени диз’юнкції: