| ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
|
| Апологетика
| (від грец. «захищаю») — історичний етап розвитку середньовічної філософії, головною характеристикою якого стали захист і виправдання християнського віровчення доказами розуму
|
| Аскетизм
-
| (від грец. «вправа, подвиг») — моральний принцип, який полягає у відмові від життєвих благ, придушенні природних бажань зметою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу
|
| Віра
| особливе ставлення до реальних або уявних об'єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теоретичного й практичного доведення
|
| Гріховність
| релігійний термін, що означає природну неповноцінність людського буття, його внутрішню ущербність, що виявляється у відмові від духовної єдності зБогом і виборі зла
|
| Догмат
| (від грец. «закон, правило, постанова») — в середньовічній філософії означає головне положення того чи того віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина)
|
| Екзегеза
| (від грец. «витлумачую») — метод трактування біблійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма
|
| Есхатологія
| (від грец. «кінцевий» і «вчення») — релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології)
|
| Єресі
| (від грец. «відбір, учення, школа») — релігійні вчення, течії, які перебувають в опозиції до панівної релігійної системи
|
| Креаціонізм
| (від лат. «створення») — розуміння світу як результату Божого творіння
|
| Молитва
| у монотеїстичних релігіях — єдина гідна форма спілкування людини зБогом
|
| Номіналізм
| (від лат. потеп — «ім'я, назва») —• один з головних напрямів схоластики, який обстоював об'єктивне існування лише одиничних предметів, заперечував положення реалізму, визнавав об'єктивне існування загальних понять у розумі Бога
|
| Одкровення
| надприродне безпосереднє отримання істини, яке має місце лише серед обраних людей у мить їхнього містичного просвітлення
|
| Особистісність
| релігійно-філософська концепція, згідно з якою людина є унікальним творінням завдяки своїй богопо-дібній сутності
|
| Патристика
| (від лат. раїгез — «отці церкви») — термін для позначення сукупності теологічних і філософських учень II—VIII ст.
|
| Провіденціоналізм
| (від лат. ргоуійепііа — «передбачення, провидіння») — релігійно-філософське розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу — як наперед визначеного наміру Бога
|
| Ревеляціонізм
| концепція, згідно зякою істина міститься в божественному одкровенні, зафіксованому у Святому Письмі
|
| Страждання
| протилежність позитивної діяльності, стан болю, хвороби, горя, суму, страху, тривоги; у християнській традиції сприймалося як кара за гріхи
|
| Схоластика
| (від лат. вНсоїа — «школа») — середньовічна філософія, що намагалася дати теоретичне обґрунтування релігійному світогляду
|
| Теодіцея
| (від грец. «бог», «справедливість», букв, «боговип-равдання») — релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро
|
| Теологія
| раціональна систематизація віровчення тієї чи тієї релігії
|
| Теоцентризм
| принцип середньовічної теологічної філософії, згідно з яким головною причиною всього оточуючого світу, найвищою реальністю та головним предметом філософських досліджень є Бог
|