Що таке філософія? Як і чому вона виникла? Чим пояснити те, що сьогодні існує безліч різноманітних філософських напрямів, окремих шкіл та вчень? Чому для одних людей вона є метою життя, а для інших — марнуванням часу?
Відповіді на ці та багато інших питань можна отримати в процесі вивчення курсу філософії у вищих навчальних закладах, а також під час обговорення філософських проблем на семінарських заняттях і самостійної роботи з філософськими першоджерелами та монографічними критичними дослідженнями проблем сучасної філософії.
Починаючи знайомство з філософськими знаннями, доцільно розкрити сутнісні характеристики філософії, специфіку її предмета, функції та значення для сучасної цивілізації.
Відомо, що слово «філософія» походить від грецьких слів «люблю» та «мудрість» (любов до мудрості), у широкому сенсі — це форма самопізнання людини, суспільна свідомість (можливість адекватного пізнання навколишнього світу), вчення про загальні принципи існування буття (за античною традицією). Дещо пізніше філософію стали трактувати як науку про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення (у марксизмі).
Зауважимо, що цей термін ввели античні філософи. Одним з перших ним став послуговуватися Піфагор, який вважав, що мудрістю про істини світу володіє лише Бог, пересічна людина може лише любити цю мудрість і прагнути до неї. З огляду на це людей, які жили за такими принципами, стали називати філософами.
Подальший розвиток філософії пов'язаний з епохою європейського Середньовіччя, що розвивала цінності християнського віровчення в поєднанні з античною філософією Греції та Риму. Перегодом середньовічну філософію було критично переосмислено культурою Відродження (Ренесансу). А далі розпочався її новий етап розвитку в умовах Нового часу й епохи Просвітництва. УXIX —- на початку XX ст. філософське знання отримало свої класичні форми в межах німецької класичної філософії й з XX ст. трансформувалося в так звані некласичні філософські системи, до яких належали марксизм, емпіріокритицизм, філософія життя, фрейдизм тощо. А вже згодом з'являються найновіші сучасні філософські системи, до яких належать екзистенціоналізм, феноменологія, неофрейдизм, філософський антропологізм, філософська герменевтика та ін.
Таким чином, становлення й розвиток поняття «філософія» здійснювалося впродовж тривалого історичного часу, коли виникали й вирішувалися все нові й нові проблеми пізнання навколишнього світу та формувалися ті чи ті його картини. Філософські знання, ідеї, учення, зрештою, становили узагальнюючу систему знань про світ, мета яких — пояснити закони й принципи навколишнього світу з необхідністю їх практичного використання.
Вищезазначене дає нам можливість запропонувати більш широке визначення поняття «філософія»: філософія є формою світоглядних знань (її найвищим теоретичним рівнем) про буття людини, найістотніші взаємовідносини з природою, суспільством і духовним життям у всіх основних формах його існування. Філософія раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в ній місце людини (що збігається з основним завданням світогляду).
Щоб якнайглибше зрозуміти сутність філософії та її генетичний взаємозв'язок зі світоглядом, необхідно докладніше зупинитися на розвитку основних різновидів світогляду.