ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ ТА РЕФОРМАЦІЇ

Філософія епохи Відродження — віддзеркалення соціального та ідейного руху Відродження (Ренесансу), започаткованого в Італії в XIV ст., що в XVI ст. стає загальноєвропейським явищем

Головні напрями

Гуманістичний

Неоплатонічний

Натурфілософський

Реформаційний

Політичний

Утопічно-соціалістичний

Головні представники

Данте Аліг'єрі (1265— 1321 рр.)

Микола Кузанський (1401— 1461 рр.)

Микола Копернік (1473— 1543 рр.)

Мартин Лютер (1483— 1546 рр.)

Нікколо Макіавеллі (1469— 1527 рр.)

Томас Мор (1478— 1535 рр.)

Франческо Петрарка (1304— 1374 рр.)

Піко делла Мірандола (1463— 1495 рр.)

Джордано Бруно (1548— 1600 рр.)

Томас Мюнцер (1490— 1525 рр.)

Томмазо Кампанелла (1568— 1639 рр.)

Лоренцо Валла (1407— 1457 рр.)

Парацельс (1493— 1541 рр.)

Галілео Галілей (1564— 1642 рр.)

Жан Кальвін (1509— 1564 рр.)

Еразм Роттер-дамський (1469— 1536 рр.)

Характерні риси

Антропоцентризм

Гуманізм

Опозиційність до церкви

Пантеїзм

Нова натурфілософія

Інтерес до держави

Індивідуалізм

Ідея соціальної рівності

ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
Антропоцентризм	(від грец. «людина» і лат. centrun — «центр») — філософський принцип, згідно з яким людина є центром і метою Всесвіту
Гілозоїзм	(від грец. «речовина, матерія» і «життя») — філософське вчення, згідно з яким уся матерія є одухотвореною й має здатність відчувати
Гуманізм	(від лат. humanizm— «людський, людяний») — сукупність ідей і поглядів епохи Відродження, що утверджують повагу до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей
Оптимізм і песимізм	(від лат. optimus — «найкращий», резвітиз — «найгірший») — поняття, що характеризують протилежні типи уявлень людей про світ і майбутнє. Епоха Відродження стала епохою оптимізму, віри в людину та її майбутнє
Пантеїзм	(від лат. рап — «усе» theose — «бог») — філософське вчення (світогляд), згідно з яким Бог і світ перебувають у нерозривній єдності
і Політика	(від грец.«державна діяльність») — у філософському контексті — сфера діяльності, пов'язана з розподілом і реалізацією влади всередині держави і між державами
Реформація	(від лат. reformatio — «перетворення», «виправлення»)— соціально-політичний рух в Європі XVI ст. проти феодалізму та католицької церкви, у вузькому розумінні — здійснення релігійних перетворень у дусі протестантизму
Свобода	можливість діяти згідно звласними ідеалами, інтересами та метою, узгоджуючи свої дії та вчинки з об'єктивною необхідністю