ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ТА ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА

Філософія Нового часу віддзеркалює утвердження буржуазного способу виробництва, наукову революцію й встановлення експериментального природознавства у XVII—XVIII ст.

 

 

Головні напрями

 

Початковий етап філософії Нового часу

Сенсуалістична філософія Нового часу

Раціоналістична філософія Нового часу

 

 

Представники

 

Френсіс Бекон (1561—1626 рр.)	Джон Локк (1632—1704 рр.)	Бенедикт Спіноза (1632—1677 рр.)
Рене Декарт (1596—1650 рр.)	Джон Берклі (1684—1753 рр.)	Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц (1646—1716 рр.)
Томас Гоббс (1588—1688 рр.)	Девід Юм (1711—1776 рр.)	Христіан Вольф (1679—1754 рр.)

 

 

 

Основні риси

 

 

Природоцентризм

Раціоналізм

Емпіризм

Етичний раціоналізм

Критика схоластики й вільнодумство

Механістичне світорозуміння

 

 

ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
Агностицизм	(від грец. «непізнаванний») — філософський напрям у теорії пізнання, який заперечує можливість пізнання сугносгі речей, закономірностей розвитку дійсності й пізнання істини
Гносеологія	(від грец. «знання», «вчення») — філософська дисципліна, що вивчає пізнання, його роль у людській діяльності, рушійні сили та суперечливість пізнання, критерії та головні визначальні ри­си істини
Дедукція	(від лат. deductio — «виведення») — рух думки від загального до окремого; одна з форм умовиводу
Емпіризм	(від грец. «досвід») — напрям у теорії пізнання, який на проти­вагу раціоналізму вважає єдиним джерелом і критерієм пізнан­ня чуттєвий досвід, а в формах мислення вбачає лише суто суб'єктивний засіб систематизації уявлень
Етичний раціоналізм	система поглядів філософії Нового часу, яка ґрунтується на ви­знанні впливу розуму на етику та поведінку людей
Індукція	(від лат. inductio — «наведення») — рух думки від окремого до загального; одна з форм умовиводу
Інтуїція	(від лат intuitis — «погляд, вид») — спосіб отримання істинно­го знання без логіки попереднього доведення
Метафізика	(від грец. «після фізики») — філософська категорія, що вико­ристовується в двох значеннях: по-перше, як філософська си­стема, предметом якої є принципи й сутність буття; по-друге, як протилежний матеріалізму метод у філософській системі Гегеля
Монада	(від грец. «одиниця, одиничне») — філософське поняття, яке віддзеркалює найпростішу неподільну єдність — субстанціо­нальну одиницю буття
Пізнання	найвища форма відображення об'єктивної дійсності, процес збагачення людини новим знанням
Раціоналізм	(від лат. rationalis — «розумний», ratio — «розум») — у широ­кому сенсі — філософський напрям, який визнає розум осно­вою пізнання та поведінки людей (на противагу ірраціоналіз­му, який заперечує можливості розуму); у вузькому сенсі — напрям у теорії пізнання, який на противагу сенсуалізму та ем­піризму вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання розум (теоретичне мислення)
Сенсуалізм	(від лат. sensyalis — «чуттєвий», від зепзш — «відчуття, почуття») — напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним дже­релом знань про світ
Субстанція	(лат. substantio — «сутність») — філософська категорія для по­значення: 1) першопричини, яка не має зовнішньої причини іс­нування; 2) об'єктивної реальності, яка аналізується з боку її внутрішньої єдності