Позитивізм
Огюст Конт (1798—1857 рр.)
Ернст Мах (1838—1916 рр.) Ріхард Авенаріус (1843—1896 рр.)таін.
| Прагматизм Чарльз Пірс (1839—1914 рр.) Вільям Джеймс (1842—1910 рр.) Джон Дьюї (1859—1952 рр.) та ін.
| Феноменологія
Едмунд Гуссерль (1859—1938 рр )
та ін.
| Н еопротеста н ти зм
Карл Варт (1886—1968 рр.) Рейнхольд Нібур (1892—1971 рр.) Пауль Тілліх (1886—1965 рр.)таін.
|
Неопозитивізм
Людвіг Вітгенштейн (1889—1951 рр.) Еертран Рассел (1872—1970 рр.) Рудольф Карнап (1891—1970 рр.) та ін.
| «Філософія життя» Вільгельм Дільтей (1833—1911 рр.) Фрідріх Ніцше (1844—1900 рр.) Артур Шопенгауер (1788—1860 рр.) та ін.
| Персоналізм
Еммануель Муньє (1905—1950 рр.) та ін.
| Російський релігійний ідеалізм
Володимир Соловйов (1853—1900 рр.) Сергій Булгаков
(1871—1944 рр.)таін.
|
Постпозитивізм
Карл Поппер (1902—1994 рр.)
Томас Кун (1922—1996 рр.)
Імре Лакатос (1922—1974 рр.) та ін.
| Фрейдизм
Зігмунд Фрейд (1856—1939 рр.)
| Філософська антропологія
Макс Шеллер (1874—1928 рр.) Гельмут Плеснер (1892—1985 рр.) Арнольд Гелен (1904—1976 рр.) та ін.
| Російський космізм Костянтин Ціолковський (1857—1935 рр.) Павло Флоренський (1882—1943 рр.)таін.
|
Структуралізм
Клод Леві-Строс (нар. 1908 р.) Ролан Варт (1915—1980 рр.)
Мішель Фуко (1926—1984 рр.) та ін.
| Неофрейдизм
Карл Юнг (1875—1961 рр.) Герберт Маркузе (1898—1979 рр.)
Еріх Фромм (1900—1980 рр.) та ін.
| Християнський еволюціонізм
Тейяр де Шарден (1881—1955 рр.) та ін.
| Постмодернізм
Жак Дерріда (нар. 1930 р.) Жорж Батай (1897—1962 рр.)таін.
|
Екзистенціоналізм Мартін Хайдеггер (1889—1976 рр.)
Альбер Камю (1913—1960 рр.) Жан-Поль Сартр (1905—1980 рр.)
Карл Ясперс (1883—1969 рр.) та ін.
| Герменевтика
Ганс Гадамер (нар. 1900 р.) Юрген Хабермас (нар. 1929 р.) Карл Апель (нар. 1922 р.)та ін.
| Неотомізм
Етьєн Жильсон (1884—1978 рр.)
Жак Марітен (1882—1973 рр.) та ін.
| Українська новітня філософія
Персоналізм Миколи Бердя-єва (1874—1948 рр.) та Льва Шестова (1866—1938 рр.);український космізм Володимира Вернадського (1863—1945 рр.);філософія конкордизму Володимира Винниченка (1880—1951 рр.)таін.
|
ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ
|
Антисціснтизм
| філософсько-світоглядна концепція, прихильники якої піддають різкій критиці науку й техніку, які, на їх погляд, не можуть забезпечити суспільно-економічний прогрес
|
Герменевтика
| (від грец. «роз'яснюю») — напрям у філософії та гуманітарних науках, у якому розуміння тексту стає головною умовою розуміння соціального буття. У вузькому значенні -сукупність методів тлумачення тексту (в філософії, філології, богослов'ї тощо)
|
Дискурс
| (від лат. diskrursus — «розмірковування») — логічно обгрунтоване судження; поняття, популярне в постструктуралізмі та комунікативній філософії
|
Екзистенціоналізм
| (від пізньолат. ех(s)istentia — «існування») — ірраціональний напрям, одна з філософських течій XX—XXI ст.
Своїм предметом вважає вивчення людського існування в єдності несвідомих, чуттєво-емоційних і раціональних проявів, співвідношенні зі свободою та смертю
|
Екзистенція
| головна категорія екзистенціоналізму, яка означає внутрішнє буття людини (ірраціональне «Я»), унаслідок чого людина стає одиничною й неповторною особистістю
|
Монізм
| (від грец. «один») — філософське вчення, яке дає змогу сприймати всю багатогранність явищ світу через призму єдиної основи всього існуючого (субстанції)
|
Неотомізм
| офіційна філософія католицької церкви, сучасний етап розвитку томізму
|
Парадигма
| (від грец. «приклад, зразок») висхідна концептуальна модель (схема) формулювання й вирішення наукових проблем, які домінують у науковому співтоваристві впродовж тривалого часу
|
Персоналізм
| (від лат. реrsопа — «особа») — філософська позиція, згідно з якою особистість має божественне походження; у вузькому значенні слова — напрям релігійно-соціальної філософії, заснований французьким філософом Муньє
|
Плюралізм
| (від лат. Prularis — «множинний») — філософська позиція, згідно з якою визнається існування багатьох незалежних одна від одної першопричин буття (істин)
|
Постмодерн
| у широкому значенні слова — низка концепцій західних філософів другої половини XX ст., головною ідеєю яких є критика розуму, його можливостей
|
Прагматизм
| (від грец. «спроба, дія») філософське вчення, яке визначає цілеспрямовану діяльність або дію як головну властивість сутності людини, а корисність як критерій істини
|
Симулякр
| (франц. simulakres від франц. simulation — «симуляція») — термін філософії постмодернізму для позначення емоційного стану людей (знаку), який віддзеркалює миттєву реакцію людини в конкретній ситуації
|
Сцієнтизм
| (від лат. scientia — «наука») — філософсько-світоглядна концепція, яка аналізує науку як найвищий щабель розвитку людського розуму
|
Феноменологія
| (від грец. «те, що з'являється», «вчення») — термін сучасної філософії, у широкому розумінні — учення про феномени свідомості, у вузькому — опис актів свідомості в їх відношенні до об'єктів (Е. Гуссерль)
|
Філософія життя
| філософська течія кінця XIX — початку XX ст., в основі якої лежить ідея інтуїтивного відчуття органічної єдності «життя» (заснована А. Шопенгауе-ром та Ф. Ніцше)
|
Філософська антропологія
| філософське вчення 1) про природу й сутність людини, 2) течія в західноєвропейській філософії XX ст. (заснована М. Шеллером і Г. Плеснером)
|