В другій половині 19 століття закладено основи кількох філософських течій, що набули широкого розвитку в 20 столітті. Так, в середині століття філософія в Європі майже цілком займалася абстрактними метафізичними системами, а Серен К'єркегор, що намагався побудувати філософію в дусі Сократа, зосереджуючись на суб'єктивізмі, душевних переживаннях людини, став основоположником екзистенціалізму.
Одним із напрямків філосософії другої половини 19 століття була філософія життя, схильна доірраціоналізму, серед видатних представників якої Артур Шопенгауер, Фрідріх Ніцше, Анрі Бергсонта інші. Ніцше відзначав, що моральність у XIX століття сповзає в бік нігілізму. Він виділив два типи моралі: «мораль панів» і «мораль рабів», вважаючи вихід у відкиданні людиною європейської рабської моралі.
У 19 столітті зародився позитивізм — філософія науки, основоположником якої став Оґюст Конт. УСполучених Штатах розвивається прагматизм — філософський напрям, для якого найважливішим критерієм істини є практика. У Великобританії Джеремі Бентам і Джон Стюарт Мілль розробили концепції утилітаризму. Ральф Волдо Емерсон заклав основи трансценденталізму, а його послідовником став Торо Генрі Девід.