1. Проаналізуйте, як в ході історичного розвитку різними філософами вирішувалась проблема пізнаваності світу.
2. Співставте аргументи представників емпіризму та раціоналізму.
3. Співставте основні концепції істини в сучасній філософії.
4. Проаналізуйте, чим обумовлена вимога конкретності істини і в чому полягає її суть.
5. Наведіть аргументацію на користь тези про пізнаваність світу.
6. Наведіть аргументи до тези, що шлях до істини в науці завжди супроводжується помилками.
7. Проаналізуйте специфіку та роль чуттєвого пізнання і його форми.
8. Проаналізуйте специфіку та роль раціонального пізнання і його форми.
Тема 15. Людина в світі і світ людини: філософська антропологія
План
1.Образ людини в історії філософії. Душа та тіло, біологічне та соціальне в людині.
2.Філософія особистості.
3.Структура та типи особистості.
Література
1. Социокультурный генезис личности: социально-философский анализ. – К.: Принт-Экспресс, 2002. – 360 с.
2. О смерти и бессмертии: Сборник / Сост. Гуревич П.С. – М.: Знание, 1991. – 64 с.
3. Человек как философская проблема: Восток-Запад. – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1991. – 279 с.
Основні поняття:
Аксіологія – вчення про цінності буття у світі.
Альтруїзм – принцип безкорисливого служіння, готовності до самопожертви.
Антропогенез – процес формування людини.
Соціогенез – процес становлення суспільства.
Антропосоціогенез – єдиний процес становлення суспільства й формування людини в умовах взаємозв’язку і взаємодії в системі суспільних відносин.
Безсмертя – форма існування людини або її душі після смерті.
Відчуження – стан деперсоніфікації людини й персоніфікації суспільних відносин, перетворення їх у ворожу силу, що панує над людиною.
Воля – стан людини, її здатність діяти у відповідності зі своїми інтересами й цілями; один з компонентів структури психіки людини, що визначає здатність до вибору мети діяльності й мобілізації зусиль для її здійснення.
Гуманізм – система поглядів, що визнають самоцінність людини.
Діяльність – форма активного відношення людини до світу, спосіб її буття.
Доля – зумовленість подій і вчинків, що, у свою чергу, обумовлюють буття людини.
Духовний світ людини – створений людиною ідеальний світ належного (бажаного), що співіснує паралельно з дійсним світом об’єктивної реальності.
Егоїзм – принцип життєвої орієнтації, заснований на мотивах своєкорисливості і любові тільки до самого себе.
Життя – особлива форма існування об’єктивної реальності, що закономірно виникає за певних умов і закономірно припиняє своє існування.
Імператив – загальнозначуще приписання.
Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, здібності тощо). Індивід – це окремо взята людина у своїй неповторності, часто є синонімом індивідуальності.
Космос – філософська характеристика світу як структурно організованого й упорядкованого цілого.
Культура – (від лат. cultura – обробка, виховання) – специфічний спосіб організації й розвитку людської життєдіяльності, представлений у процесі й результатах праці, у системі суспільних норм і установ, у матеріальних духовних цінностях; у сукупності відносин людей до природи, між собою й до самих себе.
Мета життя – поняття, що характеризує бажаний стан життя.
Мікрокосмос і макрокосмос – малий і великий світ. Іншими словами, людина і Всесвіт.
Ойкумена – заселений простір; єдність, взаємозв’язок і взаємодія природних умов і людського фактора.
Особистість – людина зі стійкою системою соціально значимих рис конкретного соціального утворення, характерний тип представника даного суспільства.
Парадигма – сукупність принципів (канон), що забезпечують успішне рішення проблемних ситуацій.
Права людини – визнана й гарантована можливість робити певні дії з волі й в особистих інтересах, висувати вимоги до інших осіб або соціальних установ, а також домагатися захисту своїх інтересів.
Сваволя – вільний, нічим не обмежений вибір і здійснення цілей людського буття.
Сенс життя – ціннісний світоглядний орієнтир людського буття.
Смерть – природний стан припинення існування організму, розпад його структури й призупинення обмінних процесів.
Совість – форма морального контролю, сполучена з емоційним переживанням.
Спосіб життя – поняття, що характеризує особливості повсякденного буття людини.
Стиль життя – поняття, що характеризує серію однопорядкових вчинків людини в її відношенні до світу.
Футурологія – сукупність уявлень про майбутнє людини й людства.
Цінність – сутність й умова повноцінного буття об’єкта; те, що провокує визнання.
Щастя – стан психологічного комфорту, досягнення гармонії у відносинах людини зі світом.