2. Філософські ідеї Т. Шевченка.
3. Ідея суспільного прогресу у творчості І.Франка, Л.Українки, М.Драгоманова, М.Грушевського.
Методичні рекомендації: Охарактеризувати фактори, які сприяли виникненню і поширенню української національної самосвідомості, розкрити суть світоглядних ідей представників Кирило-Мефодіївського товариства, зокрема, В.Білозерського, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка, М.Гулака та ін. Довести, що головним питанням у філософії кирило-мефодіївців було національне питання: бажаний суспільний лад уявлявся у вигляді правової, демократичної федерації слов'янських народів, в якій мають реально гарантуватись права націй; історичне призначення України полягало в справі об'єднання слов'янського етносу. Дати сучасну оцінку філософських ідей мислителів Кирило-Мефодіївського товариства.
Довести, що творчість Т.Г.Шевченка відкрила новий, вищий етап у розвитку української філософії, започаткувала її революційно-демократичний напрям. Показати, що в основі філософії Т.Шевченка лежить любов до України, гнів, спрямований проти поневолювачів українського народу, надія на свободу і незалежність України, віра в те, що рабство ніколи не буде нормою існування українців.
Розкрити основні філософські ідеї Т.Шевченка, зокрема, ідею соборності, народної революції, віри у справедливого Бога, ідею народу як єдиного суверенна своєї історії та життєвої долі, жінки-матері як уособлення сили життя і його краси, спорідненості людини з природою. Зробити висновок, що філософія Т.Шевченка невичерпна, в ній прийдешні покоління знаходитимуть синтез народного і вселюдського досвіду. Розкрити суспільно-політичні погляди і позиції І.Франка, Л.Українки, М.Драгоманова, М.Грушевського, визначити їх своєрідні особливості. Наприклад, довести, що Іван Франко був прихильником філософського матеріалізму. За ним, матеріальний світ речей, в якому живуть люди, є єдино реальний, дійсний світ, поза яким ніякий інший світ не існує і існувати не може. Цей світ існує незалежно від волі і свідомості людей як закономірний розвиток матерії. Франко відстоює думку про безконечність процесу людського пізнання. Рушієм розвитку пізнання він вважав не практику, а природжену цікавість. Пізнання - це процес активної психічної діяльності. На відміну від І. Франка, М. Драгоманов був противником матеріалістичного монізму. Він проголошував ідею людського поступу, мета якого - досягнення добровільної асоціації гармонійно розвинених осіб. По-різному розкривається і ідея суспільного прогресу. Наприклад, І.Франко суспільний розвиток розглядав як закономірний процес поступального руху, в основі якого лежить суспільна праця. До розвитку суспільства Франко підходив історично і його поступ пов’язував з розвитком засобів виробництва. У поділі праці він вбачав основний важіль суспільного прогресу.
М.Драгоманов відстоював пріоритет у суспільстві громадянських прав над соціально-класовими інтересами. Зробити висновок про те, що філософія І.Франка, Л.Українки, М.Драгоманова, М.Грушевського - це яскраве втілення філософії українського духу, витоки якої йдуть від Г.Сковороди та Т.Шевченка