2. Мова як феномен життєдіяльності і культури.
3. Соціум як історія людської життєдіяльності
4. Людина як суб'єкт і головна дійова особа соціально-культурного простору. Людське буття як ціліснаєдність природного, соціального і духовного. Основні форми буття людини
5. Спосіб життя людини як синтетична характеристика типових видів життєдіяльності людини в єдності з умовами життя суспільства
Методичні рекомендації:
Розкрити суть поняття " філософська антропологія" ( в перекл. з грецької мови - філософське вчення про людину), довести, що сучасна філософська антропологія розглядає людину як унікальне творіння природи, з її неповторністю, багатоманітними біологічними, соціальними, культурними, моральними, психологічними рисами, як суще особливого роду. Охарактеризувати філософські концепції походження людини:
- занесення людини та життя на Землю із інших світів або планет (інопланетна версія);
- виникнення людини внаслідок реалізації фундаментальної космічної програми (версія антропного принципу в будові Всесвіту);
- виникнення людини внаслідок фатальної помилки в ході природно-космічних процесів ( концепція тупикової гілки еволюції);
- виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна концепція);
- створення людини Богом чи іншими вищими силами (концепція креаціонізму);
З'ясувати суть соціального і соціуму у філософії ( соціум - це система суспільного співжиття людей), визначити основні умови формування і розвитку соціальності (спілкування, діяльність, творчість). Зробити висновок про те, що суспільство - це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер і існує об'єктивно. Розкрити суть спілкування як однієї з умов соціалізації особистості, показати роль суспільного спілкування у розвитку свідомості, яка безпосередньо пов'язана із зародженням мови. Довести, що мова як і свідомість сформувалась в процесі праці та суспільних відносин, що за допомогою мови люди можуть "сигналізувати" один одному про призначення того чи іншого предмета або дії. Визначити основні функції мови:
§ засіб мислення;
§ засіб виразу предметного змісту знання;
§ засіб спілкування;
§ засіб передачі інформації, обміну досвідом, переживаннями, почуттями;
§ засіб управління поведінкою людини і колективними діями;
§ засіб впливу на свідомість людини;
§ засіб формування мети і практичної дії;
§ засіб пізнання об'єктивного світу і самосвідомості людини;
§ спосіб організації та виразу думки.
Зробити висновок про те, що мова є суспільно-історичним явищем, яке виступає засобом відбиття і об'єктивізації ідеального, оскільки і ідеї не існують відірвано від мови. Довести, що людські якості не з'являються у людини природнім шляхом: мати людський організм - це є для людини необхідна, проте недостатня умова. Людський спосіб буття вимагає:
§ включення людини в соціально-культурні процеси;
§ опанування людськими способами діяльності;
§ вміння самостійного осмислення та оцінювання ситуацій життя;
§ здатність прилучитися до духовного універсуму;
Розкрити зміст поняття "екзистенціал людського буття" ( це те, поза чим немає людини як людини; те, що людина вносить в світ своїм способом буття). Основними екзистенціями буття є:
§ опосередковане культурою, знанням, усвідомлене ставлення до дійсності;
§ трансцендентування (вихід за межі) - неприлучність людини ні до чого остаточно і назавжди;
§ свобода, тобто незапрограмованість, наявність вибору типу дій та поведінки, можливість змінювати природну необхідність;
§ індивідуація (унікальність, неповторність);
§ принципова всеєдність людського початку буття (людина усвідомлює себе часткою людства);
§ перебування на "межі" (людина існує на перехресті одвічних світових або буттєвих альтернатив);
З'ясувати суть природного і соціального у людині, довести, що співвідношення між природним і соціальним є внутрішньою проблемою людського способу буття, що в межах соціального проявляються такі сторони людського єства як людська персональність, людське розуміння, воля, ціннісні орієнтири (людське життя, вибір життєвого призначення, свобода, моральні, естетичні, соціокультурні цінності, тощо). Зробити висновок про те, що народитись людиною ще не означає бути людиною в усіх необхідних проявах. Формування індивідуальності передбачає певну орієнтацію у цінностях людського буття, серйозне ставлення до питання про сенс життя. Розкрити суть поняття "спосіб життя", дати характеристику складових способу життя (процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори - матеріальні, ідеальні, об'єктивні, суб'єктивні) та основних сфер суспільного життя (матеріальної, духовної, соціально-політичної, культурно-побутової). Зробити висновок, що всі сфери людського життя взаємопов'язані і розглядаються в єдності з умовами життя суспільства, і що в центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.
Довести, що спосіб життя людини реалізується через діяльність як особливий, специфічний прояв людської активності, і що діяльність є тим універсальним середовищем, що поєднує людину зі світом. Визначити основні характеристики діяльності:
§ людська діяльність має перетворювальний, а не пристосувальний характер;
§ спрямована до певної мети, а тому надає своїм результатам певних функцій;
§ є предметною, тобто вилучає з природно-космічної цілості властивості, якості, характеристики речей та процесів, залучаючи їх до змісту діяльності;
§ завжди антропомірна, тобто є "візитною карткою" людства певного рівня розвитку;
§ людська діяльність соціально організована, духовно зумовлена;
§ діяльність лише тоді набуває розвиненого вигляду, коли переростає у самодіяльність.
Дати характеристику видів людської діяльності (виробництво, обмін, розподіл, споживання) на різних етапах розвитку суспільства. Зробити висновок про те, що спонукальним мотивом діяльності людини завжди є потреби та інтереси.