Православ’я є одним з основних відгалужень у християнстві, що офіційно оформилося на території Візантії після розколу церкви у 1054 р. на Східну та Західну. Православ’я не має єдиного церковного центру. Кожна з церков виробляє свою традицію і має сої свята.
У сучасному світі православні віруючі становлять понад 308 млн. чол. Вселенське православ’я включає 15 помісних автокефальних церков. Як і догматика, так і організація Православної церкви залишалась такою, якою вона була до церковного поділу 1054 р. Особливе місце займає Константинопольська церква, що сформувалась на теренах Візантійської імперії. До Православ’я належать також Руська, Сербська, Болгарська, Грецька, Албанська, Польська, Румунська, Чехословацька, Американська.
Перші православні церкви поставали самостійно як церковні утворення.
В основі православного віровчення – Святе Письмо (Біблія), Святий переказ (рішення вселенських і помісних соборів, праці отців церкви), Символ віри (визнання триєдності Бога, боговтілення, спокутної жертви Ісуса Христа, загробного ушанування, також визнання церкви як посередника між Богом і людьми). Відвідування храмів, молитва, дотримання постів, таїнств для православних віруючих мають особливе значення. Особлива роль належить культу святих, церковним святам, ушануванню ікон. Православ’я визнає хрещення, причастя, миропомазання, сповідь, шлюб, священство, єлеосвячення і богослужіння. Особливістю Православ’я є: а) схильність до незмінності догматики та обрядовості; б) більш сувора, ніж у католиків регламентація богослужінь, поведінки віруючих у храмі. У богослужінні найважливіше місце відіграє літургія, під час якої здійснюється обряд причащання. У здійсненні семи таїнств хрещення (занурення у купіль), причащання (хлібом і вином як символів тіла і крові Христа), сповідь (відкрито перед священиком), шлюб, священство та соборування (єлеоосвячування). особлива роль належить священику.
Православне духівництво поділяється на біле (вище, котре має право одружуватись) і чорне (неодружені ченці, монахи).Традиційно активну роль в житті православної церкви відігравали миряни, які організовувались у церковні братства, товариства, недільні школи.
Також в православ’ї є ряд урочистих свят. Найбільші з них: Різдво Христове, Хрещення Господнє, Стрітення, Паска, Вознесіння Господнє, Трійця, Спас, Здвиження, Благовіщення, Пречистої, Покрови. У вшануванні культу Пресвятої Марії присутні давні традиції поклоніння богині Землі і родючості. В догматичному плані православні вірять у святу Трійцю, походження Святого Духа лише від Бога-Отця та в Ісуса Христа як Сина Божого.
Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної духовної революції у розвитку європейської цивілізації. Відбулося просування філософської думки в онтології, логіці і теорії пізнання, антропології.
Спасіння душі для людини Середньовіччя має не лише індивідуальний сенс: рятуючи себе, людина, по-перше, збільшує світовий потенціал добра та світла, а, по-друге, сприяє поверненню світу до того стану, в якому він перебував до гріхопадіння. Людське життя набуває цільового спрямування, а історія – часового виміру, оскільки все людство напружено очікує другого пришестя Христа. Світ існує лише тому, що Бог тримає його у своїй «десниці». Створений світ не впливає на Бога, оскільки Бог – де духовна сутність, сукупність усіх можливих досконалостей. Бог лише з власного милосердя і любові може відкритися людині, і це відбулося, коли Він послав на Землю свого сина – Ісуса Христа. З іншого боку, кожна людина несе в собі «іскру Божу», тому що шлях до Бога лежить через духовне самозаглиблення та само зосередження і через самовдосконалення. Відповідно й розуміння природи, моралі, людських життєвих обов’язків визначали винятково релігійні догмати (незмінні положення).