У процесі розбудови української держави необхідним є визначення основних напрямків концептуального використання парадигмальних положень філософії освіти для реформування педагогічної теорії та освітньої практики в Україні. Освіта в Україні, як це не прикро визнавати, стає неконкурентноздатною та поступається рівню освіти інших європейських держав, поки що не здобуває високого визнання європейською спільнотою. Кризовими проявами в сучасній вітчизняній освіті є зниження її якісного рівня, відсталість матеріально-технічного забезпечення, девальвація статусу освітянина. Традиційна парадигма освіти виявляється неспроможною задовольнити потреби сучасного українського суспільства внаслідок:
- по-перше, зміни соціального статусу освіти (від статусу інституту підготовки кадрів та соціалізації до статусу генератора соціального розвитку);
-по-друге, зміни технологічного базису суспільства (інформаційна та комунікативна революція);
-по-третє, зміни мети соціального та освітнього розвитку (само актуалізація людини, формування “інноваційної людини”);
- по-четверте, змін у характері освітнього процесу (його інформатизація та технологізація);
- по-п’яте, перманентного реформування.
Формування нової філософської парадигми освіти в Україні здійснюється в межах процесу інституалізації філософії освіти як самостійної сфери знань, що є позитивним моментом. Роль нової філософської парадигми освіти полягає не в тому, щоб здійснювати директивну уніфікацію усіх сторін педагогічного процесу, а в тому, щоб з’ясувати загальні екзистенціально-аксіологічні орієнтири розвитку системи освіти.
Виходячи із основних характеристик сучасного світу та завдань реформування національної системи освіти, доцільно окреслити такі загальні напрями концептуалізації парадигмальних положень:
- розробка проблеми антропоцентристської перебудови всього освітнього процесу в контексті завдань гуманізації освітньої практики, підпорядкування його логіці діалогічної взаємодії та спілкуваня;
- розбудова світоглядних основ освітньої практики на базі глобально-екологічного, еколого-планетарного виміру відносин між людиною та природою, обумовленого переходом людства до ноосферо-екологічної парадигми розвитку;
- подолання технократично-сцієнтистської методології навчання;
- використання екзистенціального потенціалу процесу укорінення індивіда в соціокультурну традицію на основі національної ідентифікації через органічне включення національних культурних цінностей в систему загальнолюдських цінностей, міжкультурний синтез.
Таким чином, не зважаючи на всі проблеми, можна констатувати факт пошуку основ становлення сучасної освітньої парадигми в нашій державі, яка повинна відповідати вимогам часу. Філософія освіти відіграє основну роль у цьому процесі, адже пригадаємо думку Дж.Дьюі, згідно з якою філософія освіти повинна не лише сприяти пошуку компромісу між різними науковими школами , а й бути спрямованою на створення і впровадження сучасних концепцій, які обумовлюють виникнення нових практичних моделей освіти.
В нашій країні утверджується особистісно-орієнтована модель освіти, звернена до національних та світових культурно-історичних традицій. Це завдання реалізується з урахуванням можливостей нових інформаційних технологій та надбань науково-технічного прогресу. Отже, освіта ХХІ століття – це освіта для людини, і головним її завданням стає формування особистості, яка вміє критично мислити, використовувати набуті знання, а також прагне змінити на краще своє життя і життя своєї Української держави.
Запитання та завдання для самоконтролю:
1.Як глобалізаційні процеси впливають на зміну освітнього простору?
2. Назвіть і охарактеризуйте тенденції трансформації сучасної освіти в контексті глобалізаційних змін.
3.У чому полягає національна спрямованість освітнього процесу?
4.Чому зростає потреба в діалогічності і толерантності сучасної культури? Як це відображається в освітній практиці?
5. Назвіть і прокоментуйте прояви демократизації освіти в Україні.
6. Поясніть сутність та причини актуальності «комунікативного повороту» в сучасній культурі та освіті.
7. Інтеграція освітнього простору сприяє узгодженню розбіжностей культурних особливостей державі народів чи нівелюванню самобутнього?
8. Назвіть і охарактеризуйте функції неперервної освіти.
9. У чому полягає потреба фундаменталізації сучасної освіти?
10. Назвіть і прокоментуйте парадигмальні положення нової моделі освіти в Україні.