Він відомий і як один із творців договірної концепції походження держави, яку виклав у знаменитій праці «Левіафан». На його думку, людина за природою є егоїстичною істотою, і в природному стані відбувалась війна всіх проти всіх. Держава постала як відчуження людьми частини своїх прав на користь правителя. Вона є чудовиськом, але краще з нею, ніж без неї. Твір Т Гоббса "Левіафан скл Із 4-х частин "Про людину", "Про державу", "Про християнську державу", "Про царство тьми"Левіафан - штучна людина Елементи організму цієї людини відповідають елементам в суспільстві * Верховна влада - штучна душа*Посадові особи, Інші представники судової та виконавчої влади - штучні суглоби,*Нагорода та покарання - нерви,*Достаток та багатство членів суспільства - сила,*Справедливість та закон - розум,*Громадянський мир - здоров'я, смута - хвороба,*Громадянська війна - смерть
Говорячи про людину, Т Гоббс наголошує на рівності людей, такими їх створила природа Із-за рівності здатностей виникає рівність нади на досягнення мети Тому виникають війни причинами яких є суперництво, недовіра, прагнення до слави Метою створення держави є турбота про самозбереження І більш сприятливе життя Для встановлення загальної влади необхідно, щоб люди призначили одну людину, чи збори людей, які б являлися їх представниками Держава - це своєрідний договір між особою (групою осіб) І великою кількістю людей Особа повинна використовувати силу І засоби для захисту усіх У творі вирізняється три форми держави монархія, демократія (народоправство), аристократія (верховна влада у руках частини людей) Тиранію І олігархію Гоббс вважає лише різними назвами монархії та аристократії
Т. Гоббс, вважаючи суспільство великим цілим тілом, наголошував, що це — тіло штучне, складне для подолання природної роздрібненості на окремих індивідів, «боротьби всіх проти всіх». «Я розкрив загальну схильність усього людства — вічну й невгамовну жадобу нової й нової влади, що зникає тільки зі смертю. І причина такої схильності — не завжди та, що людина сподівається на гострішу насолоду, ніж та, яка вже стала посильною; чи що вона може задовольнитися помірнішою владою: річ у тім, що вона не може вважати наявні владу й засоби для прожиття за добрі без можливості здобути ще більші», — писав Гоббс у своєму «Левіафані».