Вiдштовхуючись вiд теорiї Поппера та критики Куна, Лакатос у працi "Фальсифiкацiя та методологiя наукових дослiдницьких програм" заклав основи своєї власної концепцiї логiко-нормативної реконструкцiї розвитку науки - методологiї науково-дослiдницьких програм.
У ходi своєї iнтелектуальної еволюцiї Лакатос далеко вийшов за рамки концепцiї Поппера, хоча сам вiн неодноразово пiдкреслював нерозривний зв'язок своєї концепцiї з попперiвською: "основнi аспекти цiєї нової програми були розвинутi на основi iдей Поппера i, в особливостi, з його заборони "конвенцiоналiстських", тобто зменшуючих змiст, хитрувань
Подолання Лакатосом позицiї Поппера виявляється вже в тому, що для нього проблеми iсторичної еволюцiї науки вiдразу ж стають центральними (а не проблема "росту знання" самого по собi). Логiка науки, за Лакатосом, може бути лише теорiєю її розвитку. Основне спрямування Лакатоса полягає в тому, щоб зблизити логiко-методологiчнi дослiдження з iсторико-науковими.
У вже згадуванiй працi "Фальсифiкацiя та методологiя наукових дослiдницьких програм" Лакатос пропонує для розгляду такi проблеми:
- етапи розвитку наукового мислення Поппера (догматичний * наївний методологiчний * витончений фальсифiкацiонiзм);
- порiвняльний аналiз концепцiй Поппера та Куна, критика Куном Поппера;
- виклад своєї власної концепцiї, котра, за словами Лакатоса, являє собою подальший розвиток iдей Поппера.
У критицi фальсифiкацiонiзму Лакатос починає свiй розгляд з фiксування ситуацiї, котра склалась у методологiї науки на час появи першого рiзновиду фальсифiкацiонiзму, а саме - догматичного фальсифiкацiонiзму.