рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу.

Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу. - раздел Философия, Предмет і функції філософського знання Емпіризм — Філософський Напрям, Який Основою Пізн...

Емпіризм — філософський напрям, який основою пізнання вважає чуттєвий досвід (емпірію). Представники цього методу вважали, що відчуття, чуттєвий досвід відіграють вирішальну роль у пізнанні, що вони є джерелом наукових ідей. Емпіризм розвивався переважно в Англії. Оскільки Англія однією з перших стала на шлях капіталістичного розвитку, її молода буржуазія була зацікавлена в розвитку техніки й інстинктивно відчувала зв'язок її з наукою.

Засновником емпіричної традиції у філософії Нового часу є Ф. Бекон, який усвідомив важливість наукового знання для влади людини над природою. На цьому етапи розвитку емпіризм характеризується вірою в необмеженість людського розуму.

З Так, Т. Гоббс виділяв пізнавальну та соціальну функцію знаків, без яких люди не могли б домовлятись між собою, його вважають одним із засновників семіотики — науки про знаки.

Дж. Локк є сенсуалістом- прихильником напрямку у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань. При цьому він розрізняв зовнішній і внутрішній досвід. Зовнішній - чуттєве сприймання речей зовнішнього світу, внутрішній — самоаналіз діяльності свідомості (аналіз відчуттів, пам'яті).

Локк поділяє якості предметів на первинні (об'єктивні) і вторинні (суб'єктивні). Ідеям вторинних якостей (відчуттю кольору, смаку, теплоти), на його думку, нічого не відповідає в тілах.

Бекон, Гоббс і Локк були деїстичними матеріалістами. Природу вони розглядали як субстанцію, щось самостійне, а науку — єдиним вченням про природу.

Дж. Берклі наголошував, що емпіризм у його крайньому сенсуалістському трактуванні, коли відчуття визнаються єдиним джерелом знання, таїть у собі загрозу суб'єктивізму. Берклі стверджував, що не тільки вторинні, а й первинні якості є не що інше, як відчуття (ідеї, за його термінологією).

Крайню позицію в розвитку емпіризму зайняв також англійський мислитель Д. Юм. Як і Берклі, він заперечував об'єктивне існування речей. У свідомості, на його думку, наявні сприймання двох типів — чуттєві враження та ідеї, якими оперує мислення. Мислення постає в Юма як послаблений ступінь чуттєвості. Отже, емпіризм стирав якісну відмінність мислення (розсудку, розуму) від чуттєвості, зводячи мислення до чуттів.

Емпіризм подолав шлях від оптимізму, віри в безмежні можливості розуму (Бекон) до скептицизму, обмеження людського пізнання (Юм). Прихильники емпіризму намагалися вивести загальні наукові істини з чуттєвого досвіду (одиничного). Однак крайній емпіризм у формі сенсуалізму, який визнавав чуття єдиним джерелом знання, виявився неспроможним досягти цієї мети.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Предмет і функції філософського знання

У Держава писав Постійно що небудь потребуючи багато людей збираються разом щоб спільно жити і допомагати один одному таке об єднане поселення... В ідеальній державі Платон виокремлював три соціальні стани правителів... належність до певного класу не успадковувалась Навпаки ідеалом Платона було суспільство де кожній дитині надається...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Предмет і функції філософського знання.
Ф.-теор. світогляд, вчення, яке прагне осягн. всезагал. у світі, в люд., суспільств. Предмет її історично змінювався. У різні епохи у Ф. домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то п

Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
Вперше термін „Ф.” з’явився у вжитку відомого давньогрецьк. мислителя Піфагора (прибл. 570-497 р до н.е.) А як назву специфічної галузі знань його вперше вжив Платон (давньогрецьк філософ – 429-347

Місце і значення історії філософії в освоєнні філософського знання.
Історія Ф. – галузь філософського знання, предметом якої є закономірності та особливості філософського пізнання на різних етапах історичного розвитку. Серед філосовських дисциплін і

Основи періодизації західноєвропейської філософії.
Давня Ф. (7 ст. до н.е – 5 ст) давньоіндійська філософія (веданта, міманса, вайшешика, санкх'я, йога тощо), давньокитайська (Лао-цзи, Кун-цзи, Мен-цзи та ін.), давньогрецька (Піфагор, Сократ, Плато

Східна і західна парадигми філософування.
Ф. є складовою культури, світоглядом певного народу. Вона несе на собі скарб культури даного народу, властивого йому способу сприйняття світу. Цим зумовлена відмінність однієї національної ф., напр

Давньоіндійська філософія.
У II тис. до н. е. сусп-во кастове, світогляд-міфологія у Ведах, проголошували панування касти жерців (брахманів), також над військовою аристократією — кшатріями. Ведійська міфології — брахманізм.

Давньокитайська філософія.
5—3 ст. до н. е. соціально-політична та етична проблематика: питаннями управління державою, відносинами між різними соціальними прошарками, між людьми, батьками і дітьми. Менше уваги вони приділяли

Загальна характеристика класичної філософії.
Класична філософія, чи «метафізика» (іноді називають в сучасній літературі)з часів Античності до Гегеля і, певною мірою, — Маркса, — бу­ла «розумовою», спиралась на силу мислення і логіки і мала ан

Проблема першопочатку світу в античній натурфілософії.
Антична ф. виникла в найбільш розвинутих торгових центрах Еллади, на узбережжі Передньої Азії. 1 історична форма ф. - натурфілософія. Мислителі цього, періоду вдаються до природи,космосу, ще не про

Сократ і поворот грецької філософії до проблем людини.
Сократ (469—399 до н. є.)— своєрідна фігура в давньогрецькій філософії. Про його погляди можна дізнатись з творів Платона,. Будучи учнем софістів, він не без їх впливу проголосив вищою мудрістю піз

Проблема ідеального в Античності (Платон, Арістотель).
Платон, поділяв суще на світ вічних нерухомих, неділимих,тотожних собі ідей і на світ мінливих, подільних речей,. Ідеї є прообразом речей, а речі це своєрідні матеріальні тіні ідей

Пригадування як спосіб пізнання.
У людині Платон розрізняє смертне тіло і безсмертну душу, яка є й одночасно його полонянкою. До втілення в людину вона жила у світі ідей. Безпосередньо споглядала ідеї. Втілена в людину, душа через

Філософія епохи еллінізму.
кін. IV ст. до н.е. - V—VI ст. н. е. напрями: епікурейці (засновник Епікур), скептики (Піррон), стоїки (Зенон з Кітіону).Епікур—матеріаліст, афінянин, заснував свою школу «Сад».Вчення Епікур

Ідея Бога в світлі середньовічної філософії.
Ф. розв. в лоні релігії як панівного світогляду тієї епохи. Носії- вузьке коло служителів церкви. патристика велику увагу приділяла висвітленню ідеї Бога. Античність не знала ідеї трансцендентного

Проблема співвідношення віри й знання у філософії Фоми Аквінського.
З XIII по XV ст. поширюються ідеї Фоми Аквінського (1225-1274). Схоластика, особливо її розвинута форма - томізм, практично вирівнює в значущості віру й розум . На думку її прихильників, знання, як

Суперечка реалізму і номіналізму.
Дискусія між номіналістами і реалістами, тривала в схоластиці протягом кількох століть. Центральна проблема дискусії - природа загальних понять. Ця проблема споріднена з проблемою співвідношення за

Антропологічні та натурфілософські ідеї епохи Відродження.
XV-XVI ст. в історії філософської думки прийнято називати епохою Відродження, Ренесансу. В цілому філософське мислення цього періоду прийнято називати антропоцентричним, в центрі уваги була людина,

Різновиди ренесансного пантеїзму.
Пантеїзм — філ.рел. вч. про присутність Бога у єстві самої природи, ототожнення Бога з природою, розчинення Бога в природі, або, навпаки, природи у Богові. Два різновиди пантеїзму ідеалістичний (аб

Основні концепції новоєвропейського раціоналізму.
Рац.(лат. rationalis - розумний) – ф. напрям, який визначає центральну роль в аналізі розуму, мислення. Засн. течії, як і європейської філософії Нового часу загалом, є француз.Декарт. Він

Обгрунтування емпіризму Ф.Беконом. Поняття «індуктивний метод».
Засновником емпіричної традиції у філософії Нового часу є Ф. Бекон, який усвідомив важливість наукового знання для влади людини над природою. Йому належить відомий вислів «Знання — це сила». Головн

Поняття дедуктивного методу. Р.Декарта.
Рене Декарт (латинізоване ім’я Картезій). Свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визначає лише як передумову пізнання, що має підпорядковуватися раціональн

Філософський агностицизм Д.Юма.
агностицизм(гр.непізнаваний) – ф.напр, який не визнає метафізичних істин. Простіше говорячи, агностицизм заперечує можливість пізнання объективної реальності іначе як через її объе

Французьке Просвітництво: смисл теорії природного права і суспільного договору.
Просвітництво (рух XVIII ст духовним центр - Енциклопедія, 1751 -1772 француз.) Основу становила віра в розум як джерело знання і як засаду побудови щасливого життя (окремої людини та суспільства),

Загальна характеристика німецької класичної філософії.
Імануїл Кант, Йоган Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, Людвіг Андреас Фейербах. Основні риси: 1) розуміла роль ф. в історії людства і в розпитку світо

Основні положення теорії пізнання І.Канта.
Кант виробив свій підхід до подолання догматизму – конструктивний критицизм. довів, що потрібно не знання (розум) узгоджувати з предметами, як це робили попередні філософи, а предмет зі знанням (ро

Своєрідність гегелівської діалектики.
Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель творець найрозгорнутішої і найобґрунтованішої системи ідеалістичної Д-методу ф., за яким б.я. явище перебуває в зміні розвитку, в основі якого боротьба протилежностей

Специфіка новоєвропейського раціоналізму.
Раціоналізм (лат. rationalis — розумний) — філософський напрям, який визнає центральну роль в пізнанні розуму, мислення. Його прихильники стверджували, що всезагаль

Критика німецького ідеалізму в філософській антропології Л.Фоєрбаха
  Людвіг Андреас Ф.— видатний німецький ф., спочатку один з послідовників Гегеля, пізніше — творець самобутньої філософської концепції матеріалістичного спрямування "антропологіч

Структура абсолютного ідеалізму Г.Гегеля.
Георг-Вільгельм-Фрідріх Дві ідеї ф. системи: 1) переосмислення співвідношення розсудку і розуму; 2) розуміння ідеї як системи знання, що породжує себе в процесі розвитку. субстанціальна основа світ

Загальна характеристика некласичної філософії.
КФС не задовольняли ф-в XIX сторіччя саме тим, що, на їхній погляд, в такій філософії була втрачена людина,специфічність і багатовимірність суб'єктивних проявів людини не охоплюваласяться методами

Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми.
  Карл М. Фрідріх Е. М — ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціа

Проблема відчуження в марксизмі. Можливість подолання відчуження шляхом соціальної революції.
«Економічно-філософські рукописи 1844 p.». 1932 p після смерті Маркса. Ідея відчуження людини в суспільстві, де панує приватна власність.. Він доводить, в основі будь-якого відчуження лежить

Загальні засади матеріалістичної діалектики.
Підкреслюючи вел. значення гегелівської діалектики, її революц. сутність, Маркс зазначає, що цю діалектику треба «поставити на ноги», наповнити матеріалістичним змістом. діалектика об'єктивних мате

Філософія Ф.Ніцше як підґрунтя переосмислення цінностей.
Фрідріх Н.-критик традиційних цінностей і пророк нових, засн. ф. життя-напрям некл.ф. проголош життя людини-основним предметом ф. Досліджуючи виникнення давньогрецької трагедії, Н. виділяє два перв

Філософські проблеми фрейдизму та їх історична доля.
Фрейдизм-напрям що розглядає людину з точки зору психоаналізу, розробленого в основному на біологізаторській основі. Основопол.Зігмунд Ф.— австр.психолог, лікар, Головна робота «Тлума

Історичні трансформації позитивізму.
Поз-м – ф. напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення. Позитивізм протиставляє таке «пози

Позитивізм та неопозитивізм.
Поз-м – ф. напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення. Позитивізм протиставляє таке «пози

Історична школа в філософії позитивізму.
П.(франц.positivisme—умовний,позитивний, побудований на думці) — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досві

Проблема свободи і вибору людини в екзистенціоналізмі.
Е. (виник умовно 1927 р. нім М. Гайдеггера «Буття і час».) - суб'єктивістське вч/, в якому вихідні значення сущого виводяться з існування (екзистенції) людини. На поширення Е значний вплив мав досв

Форми організації суспільного буття.
Суспільство це сукупність індивідів, які, взаємодіючи між собою, перебувають у певних зв'язках і стосунках, забезпечуючи свою життєдіяльність. Х-р таких взаємовідносин може набувати найрізноманітні

Герменевтика: співвідношення істини та методу.
Ф-ка герменевтика – течія сучасної ф., предс. нім. Ф.Ганс-Георг Гадамер. Він розробляє в герменевтиці онтологічний бік. У праці Гадамера "Істина і метод. Основи філософської герме­невтики"

Методологічні концепції структуралізму і пост структуралізму.
Стр-зм —заг.назва напрямків у соціогуманітарному пізнанні XX ст., пов'язаних із виявленням структури, сукупності відношень між елементами цілого, що зберігають свою сталість у ході різних перетворе

Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
Особливості філософської думки в Україні: 1. Наскрізна тема - «філософія серця». Тут «серце»-своєрідний центр, місцезнаходження думки, віри, волі та любові (Володимир Мономах, М.Го

Кордоцентризм філософії Г.Сковороди.
Мета самопізнання, з погляду Г.Сковороди, (1722 -1794) не може бути реалізована як інтелектуальний акт, вона втрачає гносеологічний характер. Надприродна реальність пізнається тільки в переживанні,

Етапи й особливості розуміння буття в історії філософії.
Вчення про буття- онтологія. Термін вживається у ф. з 17 ст., хоч сама проблема буття розглядалась з часів Парменіда. Тривалий час онтологія була однією зі складових метафізики, до якої входили так

Поняття субстанції. Субстанція та акциденція. Модуси й атрибути субстанції.
лат. Substantia – те, що покладено в основу)в Арістотельській логіці перша з 10 категорій, річ яка існує сама по собі, а не лише як видозміна чогось іншого. Ідея С виражає незмінність у м

Світ як ціле й проблема його граничних підвалин.
Поняття буття пов'язане з пон. "світ" ,яке близьке за значенням до слів "свій", "община".."світ" означало єдність, цілісність й упорядкованість

Історичні форми філософського розуміння простору і часу.
П і Ч відмежовують матеріальні речі від ідеального буття (Бога, чисел, цінностей). П охоплює дві фундаментальні рівні матеріального сущого: 1. Протяжність є продовженням одного і того

Форми наукового пізнання.
НП-цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання, в свою чергу, детермінуються, з одного боку, практичними потребами сусп

Філософські позиції в історії філософії: монізм, дуалізм, плюралізм.
Монізм (гр. Один, єдиний) – ф. вч., котре приймає за основу всього існуючого один початок. Матеріалісти початком, основою світу вважають матерію. ідеалісти – дух, ідею. Монізм (грец.—один,єдиний),

Знання та віра. Історичні форми співвідношення.
Знання –інформація, яка з різною мірою достовірності, об’єктивно відображає властивості і закономірності предметів і явищ в дійсності. Знання має направленість на істину. Види знан

Знання та віра. Історичні форми співвідношення.
Знання –інформація, яка з різною мірою достовірності, об’єктивно відображає властивості і закономірності предметів і явищ в дійсності. Знання має направленість на істину. Види знан

Знання та віра. Історичні форми співвідношення.
Знання –інформація, яка з різною мірою достовірності, об’єктивно відображає властивості і закономірності предметів і явищ в дійсності. Знання має направленість на істину. Види знан

Співвідношення пізнання й розуміння
Пізнання — процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філософії, як

Свідомість та самосвідомість: етапи філософського осмислення.
СВ – відображення дійсності у формах, пов’язаних з практичною діяльністю, якість психічної діяльності, за якої дійсність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприродних формах, витво

Проблема свідомості в історії філософії.
Кожна епоха формує власне уявлення про СВ, зміст якого залежить від домінуючого світогляду. В архаїчному суспільстві, світ ще не знав поділу на матеріальний і духовний, був видимий і невидимий, СВ

Гносеологічне й онтологічне розуміння істини.
Проблема істини – серцевина гносеолог. Тому всі ф. напрями і школи форм. сутністьі істини. Класичне визначення Арістотель: І як відповідність наших знань дійсності. Специфіка суч. розуміння:

Місце та роль філософії в структурі наукового знання.
Знання як необхідний елемент і передумова практичного відношення людини до світу є процесом утворення ідей, які цілеспрямовано, ідеально відображають об’єктивну реальність у формах її діяльності і

Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання.
Проблема - форма знання, змістом якої є те, що не пізнане людиною, але потребує свого пізнання. Ін. слонами, це - знання про незнания, питання, яке виникло в процесі пізнання і на яке потріб

Методологія та основні групи методів наукового пізнання.
М-я - це ф. вч. про закономірності, принципи, методи і форми пізнання дійсності. Певна система методів та форм, засобів та видів пізнання становить наукову методологію. Під Метод - конкретно визнач

Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження.
Емпіричне знання - нижчий щабель (рівень) раціонального знання; сукупність даних про емпіричні (абстрактні) об'єкти, що отрим. за допомогою розумової обробки даних спостереження або експерименту і

Методи теоретичного дослідження.
ТЗ-дає цілісне відображення закономірних та суттєвих зв'язків певної області дійсності, результат діяльності розума. ТЗ розчленовується на дві частини: фундаментальні теорії, у яки

Методологічні принципи конкретних наук як складова стилю наукового мислення.
До методологічних принципів конкретних наук можна віднести принцип редукції (класична фізика), підпорядкованості (синергетика), принцип когерентності, принцип доповняльності та інші. Редук

Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.
Періоди, коли відбувалося перетворення усіх компонентів засад науки розгляд. як глобальні революції, що можуть приводити до зміни типу наукової раціональності. В історії природознавства 4 Г

Методологія наукового пізнання.
Методологія (гр. methodos — шлях, дослідження і logos — слово, поняття,вчення сукупність способів і прийомів організації та здійснення теоретичної і практичної діяльності, що у статусі відповідного

Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітності світу.
Наукова картина світу - сформована на основі систематизації, узагальнення основних наукових понять і принципів цілісна система знань, світоглядових уявлень про природу, її властивості та закономірн

Індуктивний метод і поняття позитивних наук (О.Конт, Г.Спенсер).
Індуктивного метод оголосив Ф. Бекона в „Новий органон” єдиний правильний метод пізнання,а єдиним надійним джерелом пізнання-досвід. Безсумнівні досягнення індуктивізму (Ньютон закон граві

Методологія науково-дослідницьких програм ІЛакатоса. Раціональна реконструкція науки.
Вслід за К. Поппером І. Лакатос вважає, що основу теорії наукової раціональності повинен стати принцип критицизму. І. Лакатос дуже гостро відчув історичний розрив між „теоретичною реальністю”, як ї

Поняття «діалектика» в історії філософії. Діалектика та метафізика.
Діал.- (з дав.грец. мистецтво вести бесіду) метод ф., згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого — взаємодія (боротьба) протилежностей. Поняття зв'язку-

Суспільство як феномен і як предмет наукового та філософського осмислення.
Суспільство- сукупність та взаємодія значної кількості індивідів, самобутня реальність, особлива сфера буття. Філософи завжди прагнули зрозуміти специфіку соціальних явищ, з'ясувати механізми соціа

Сфери суспільного життя як елементи цілісності соціального організму.
Теоретичне уявлення про соціум як систему безпосередньо пов'язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, -

Типології суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії (К.Поппер, Д.Белл, Е.Тоффлер).
Поппер "Відкрите суспільство та його вороги" (1945) запропонував відкрите та закрите с. Вони введені для характеристики соціа

Циклічна та лінійна моделі розвитку історії.
Лінійна (унітарно-стадійна, формаційна) конц. розг. всесвітню історію як єдиний процес поступального розвитку, що передбач. існування взаємопов. стадій соціокультурного розвитку людства. Поява- про

Філософське осягнення феномену техніки.
Ф. техніки – галузь філософського знання, предметом дослідження якої є феномен самої техніки і її вплив на процеси життєдіяльності індивіда і суспільства загалом.Досліджує вона особливості буття лю

Поняття екологічної ситуації. Екологічна ситуація як функція цивілізації.
Екологічна ситуац- це стан навколиш. середовища, результ.взаємодії люд. із цим середовищем, стан умов її життя. Сучасна екологічна ситуація складалась стихійно в ході діяльності, спрямован

Глобальні проблеми сучасної цивілізації і загальнолюдські цінності.
До глобальних проблем сучасності слід віднести ті, які, по-перше, мають справді планетарний, загальносвітовий характер, зачіпають життєві інтереси всіх народів і держав; по-друге, загрожують усьому

Природні, соціальні та духовні виміри людського буття.
Розглядаючи проблему буття, ф. виходить з того, що світ існує. У категорії “буття” здійснюється інтеграція основних ідей про світ як ціле: світ є , існує як безмежна цілісність; природне і духовне,

Співвідношення філософії та науки.
Ф. виступає як знання, максимальною мірою позбавлене чуттєвої конкретності, вона є знання загального. Власне, саме це зближує її з такою формою суспільної свідомості, як наука, адже остання також в

Поняття «інновація» та «інноваційний розвиток».
Існують численні погляди на сутність та зміст поняття «інновація». І це не дивно, адже як зауважив відомий Елвін Тоффлер, серед проблем, з якими стикається суспільство, немає важливішої і складнішо

Особливості некласичної науки.
До кінця XIX - початку XX століття ці методологічні інтенції отримують широке визнання і формують класичний тип наукової раціональності. Вважалося, що наукова картина світу повністю побудована і об

Специфіка постнекласичної науки.
ПНК введене в кін.80-х років 20 стол. В.С.Степіним для позначення нового етапу в розвитку науки, пов'язаного із становленням нелінійного природознавства в процесі наукової революції,що ще не заверш

Сутність знання та його види.
Знання –категорія, що фіксує логічно вироблений, до міри адекватний, підтверджений мислений результат освоєння об’єкта. Це сформований засобами мовних знаків ідеальний образ об’єкта. З. – системати

Історичні підходи до класифікації наук.
Арістотель. Всі знання-а воно в античності збігалося з філософією - в залежності від сфери його застосування він розділив на три групи: теоретичне, де пізнання ведеться заради нього самого; практич

Структура наукового знання. Наукова картина світу.
Найпоширеніша "одиниця" виміру НЗ - наукова теорія. У ній виокремлюються два рівні НЗ - емпіричний і теоретичний. Складовим елементом структури НЗ є також загальнофілософські, філо

Критерії розмежування «наук про природу» і «наук про дух».
Баденська школа неокантіанства(кін.ХІХ–поч ХХ ст В.Віндельбанд та Г.Ріккерт стверджували, що існує принципова відмінність між природознавством (науками про природу) та суспільствоз

Норми та цінності наукової спільноти.
Етос - комплекс норм і цінностей, відтворених від покоління до покоління і є обов'язковими для людини науки. Етос окреслює коло допустимого можливого поведінки в рамках науки як соціального інститу

Проблема демаркації наукового й ненаукового знання.
Проблема демаркации (лат. demarcatio — разграничение)—» проблема пошуку критерію, за яким можна було б відокремити теорії, які є науковими з точки зору емпіричної науки, від ненаук

Техніка та технологія як філософські поняття.
Нині не існує чіткого та однозначного визначення поняття «техніка», хоча нібито всі розуміють його значення. Якщо під технікою розуміти штучно створені речі (артефакти), то виникає запитання: а як

Професійна відповідальність ученого.
Професійна відповідальність ученого – це відповідальність перед науковою спільнотою за якість проведення дослідження та їх результати, за добросовісне виконання статусних приписів і за дотримання н

Роль науки в сучасному суспільстві.
На сьогоднішній день ми можемо сказати, що наука в сучасному суспільстві відіграє важливу роль у багатьох галузях і сферах життя людей. Знаменитий афоризм Ф. Бекона: «Знання - сила» сьогодні актуал

Синергетика як наукова перспектива XXI ст.
Синергетика(з грец. спільний, узгоджено діючий) напрямок міждисциплінарних досліджень, обєкт яких—порцеси самоорганізації у відкритих системах фізичної, хімічної, біологічної, еконмічної. Запропоно

Філософський аналіз поняття «наука».
Ф. розглядає Н як багатоаспектний феномен - як систему знань, діяльності, соціокультурне та цивілізац. явище. Н - найбільш розвинена форма знань, результат цілеспрямованої пізнавальної активності с

Проблема істини у розкритті наукової картини світу.
Наукова картина світу - сформована на основі систематизації, узагальнення основних наукових понять і принципів цілісна система знань, світоглядових уявлень про природу, її властивості та закономірн

Махізм та емпіріокритицизм (другий позитивізм).
Друга історична форма позитивізму - це махізм (емпіріокритицизм), кін. XIX -на поч..XX ст. Засновники Ернст Мах та Ріхард Авенаріус та Жюль Анрі Пуанкаре.Ця форма позитивізму склалася тоді, коли но

Постпозитивістські концепції Т.Куна, П.Фейерабенда.
Для концепції історичної динаміки наукового знання Т.Куна, книзі "Структура научных революций", характерні основні поняття: Парадигма –розкриває основу формування та функціонування науков

Проблема практики у ф.прагматизму (Ч.Пірс, У. Джеймс, Дж. Дьюі).
Прагматизм (грец. pragma — справа, дія) — емпір. течія, зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практ

Платон «Держава».
Держава" (або "Про справедливість") складається з 10 книг. Це діалог, в якому беруть участь Сократ, Кефал, Главкон, Адімант, Полемарх. Справедливість-є основою ідеальної дер

Аристотель «Етика».
Ар. першим дав назву науці, що займається сферою міжособистісних стосунків і поведінкою індивіда як розумної і політичної (суспільної) істоти. Трактат, у якому викладено вчення Ари

Мор Т. «Утопія».
Томас 1516 "Дуже корисна, і навіть цікава, воістину золота книжечка про найкращому устрої держави й про новий острові Утопія". Буквально " Утопія " означає " місце, якого н

Кампанелла Т. «Місто Сонця».
Томазо К. вважав, що порядки, встановлені ним в " Місті Сонця ", найкраще відповідають природі людини. Він був переконаний, що згідно з природнім правом, все є спільним. Як приклад природ

Бекон Ф. «Про гідність і примноження наук».
"Велике відновлення наук. Про гідність і примноження наук" (1623) гостро критикує лженауку середньовічних схоластів, яких він називав "ідолами". У Ф. Бекона є яскрава і образна

Декарт Р. «Міркування про метод».
Складається з 6 частин: про науки (частина 1); про науковий метод (частина 2); про мораль (частина 3); про існування Бога та безсмертя душі (частина 4); про проблеми фізики (частина 5); про засоби

Макіавеллі Н. «Государ».
Государ («Князь») це трактат Нікколо М., в якому описуються властивості характеру, методи правління та вміння, необхідні для ідеального правителя. опублікований 1532, через п'ять років після смерті

Піко дела Мірандола Д. «Промова про гідність людини».
Джова́ннііталі.Відродження, представник гуманізму. Основним його твором є «900 тез, навіяних філософією, кабалою та теологією» 1486 та вступним словом до якого була «

Гоббс Т. «Левіафан або матерія, форма та влада держави церковної та громадянської».
Він відомий і як один із творців договірної концепції походження держави, яку виклав у знаменитій праці «Левіафан». На його думку, людина за природою є егоїстичною істотою, і в природному стані від

Руссо Ж.-Ж. «Нова Елоїза».
1761роман "Юлія, або Нова Елоїза" має підзаголовок: "Листи двох коханців, які живуть в маленькому містечку біля підніжжя Альп". І ще дещо сказано на титульній сторінці: "Зі

Кант І. «Критика чистого розуму».
"Критика чистого розуму" (1781) – основна праця І. Канта – присвячена визначенню та оцінці джерел, принципів та меж наукового знання, він ставить питання про можливість синтетичних апріор

Файербах Л. «Сутність християнства» (1841).
Людвіг Фейєрбах, роль вчення якого в історико-філософському процесі визначається передусім тим, що воно стало проміжною ланкою між Гегелем і Марксом. Фейєрбах був учнем Гегеля, але під впливом сусп

Юркевич П. «З науки про людський дух».
Праця Юркевича "З науки про людський дух” була відповіддю на публікацію в "Современнике" відомого твору Чернишевського "Антропологічні принципи в філософії". 1860 р. де вис

Франко І. «Наука і її взаємини з працюючими класами».
У творі описано два великих факти Із Історії людства, що надзвичайно важливо для поступу винайдення письма, винайдення друку Письмо дає можливість передавати людям свої думки нащадкам Наук

Бергсон А. «Творча еволюція».
„Творча еволюція” мислиться як не детермінований процес. На думку Б., де є повторюваність там відсутнє життя. Світовий процес неповторюваний, а отже, доцільний, свободний. Свобода є основою творчої

Фрейд 3. «Тотем і табу».
Всілякі правила для запобігання будь-якого, навіть випадкового інцесту, докладно описані в книзі Фрейда "Тотем і табу". Розглядаючи племена тубільців Австралії, які етнографи вважали сами

Камю А. «Міф про Сізіфа».
Філософське есе “Міф про Сізіфа” (1942 р.). Назва есе відсилає читача до відомого античного міфу про Сізіфа, приреченого богами на жорстоку кару: Сізіф мусив підіймати на гору важкий камінь і щораз

Ясперс К. «Сенс і призначення історії».
Тема філософії Ясперса – людина та історія як первісний вимір людського буття. “...Погляд на людську історію веде до таїни нашого людського буття...”. Минуле, за Ясперсом, взмозі дати відповідь якщ

Больнов О. «Філософська антропологія та методичні принципи».
Порівнюючи з іншими напрямками філософії, філософська антропологія розвинулась доволі пізно. Народження її можна встановити з точністю до року, це - 1928 рік. В цьому творі вперше було сформовано з

Фром Е. «Революція надії».
Технотронне суспільство, можливо, і з'явиться як система май­бутнього, але поки цього ще не сталося. Якщо взяти до уваги наявні передумови, то воно-таки, мабуть, настане, коли достатня кількість лю

Вебер М. «Протестантська етика».
Макс Вебер (1864–1920) – німецький соціолог, філософ та історик. був настільки різноплановим ученим, що складно механічно віднести його чи то до соціологів, чи то до економістів. Праця "Протес

Шелер М. «Сутність моральної особистості».
М.Шеллер (1874-1928) - один із засновників філософської антропології, зокрема персоналістсько-релігійного напрямку. В цьому творі викладено ідею підпорядкованості будь-яких цінностей особистісним.

Чижевський Д. «Кирило-методієвці. До світогляду Шевченка».
Дмитро Чіжевський Про світогляд Т. Шевченка багато сперечалися і сперечаються. Чижевський досліджує, чи був він цілісний і закінчений. Основною рисою цілої духовної постаті Шевченка - ''антр

Вернадський В. «Про науковий світогляд».
За Вернадським далеко не всі процеси розвитку наукових ідей підлягають вивченню для з'ясування наукового світогляду. Та й сам науковий світогляд не є чимось завершеним, ясним, готовим; його людина

Кун Т. «Структура наукових революцій».
Робота: «Структура наукових революцій» (1962)-науку слід сприймати не як поступово розвивається і накопичувати знання у напрямку до істини, але як явище, що проходить через періодичні революції, зв

Лакатос І. «Історія науки та її раціональні реконструкції».
Сучасне ж концептуальне обґрунтування науково-дослідних програм, визнане більшістю вченого світу, зроблене англійським істориком науки Імре Лакатосом в творі «Історія науки і її реальна реконструкц

Лакатос І. «Фальсифікація та методологія науково-дослідницьких програм».
Вiдштовхуючись вiд теорiї Поппера та критики Куна, Лакатос у працi "Фальсифiкацiя та методологiя наукових дослiдницьких програм" заклав основи своєї власної концепцiї логiко-нормативної р

Фейєрабенд П. «Наука у вільному суспільстві».
У книзі «Наука у вільному суспільстві» Пол Фейєрабенд вважає науку як одну з традицій, що створюють культуру. Саме поняття традиція явно не визначається, але легко зрозуміти, що мається на увазі. Д

Тулмін С. «Концептуальні революції в науці».
Стефан. Стівен, При розробцi своєї концепцiї змiни стандартiв розумiння та рацiональностi, що лежать у основi наукових теорiй, Тулмiн виходить з тези, що наукове мислення являє собою постiйну револ

Елюль Ж. «Техніка, або виклик століття».
У людей слово „техніка” асоціюється з машинами. Машина є найочевиднішою, найгрубішою формою техніки. Машина займає своє місце в соціальному порядку, який не створений для неї і тим самим вона пород

Мемфорд Л. «Міф про машину. Техніка і розвиток людини».
Мета даної роботи - піддати сумніву як передумову, так І передбачення, на яких грунтується людська заангажованість Існуючими формами технічного та наукового прогресу, який тлумачиться, як ціль зара

Маклюен М. «Засіб сам є повідомленням».
1967 Герберт МаршаллКоли ця книга з'явилася впродажі, багатьом здалося, що в останньому слові назви зроблено помилку, і спражньою назвою книги євідомий афоризм Маклуена «the medium

Козловський П. «Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку.
Включає 2 розділи техніка І культура, поняття культури Технічні поняття значною мірою визначають порядок життя та самоусвідомлення сучасного суспільства Сучасне суспільство вбачає у техніці вирішал

Oртега і Гассет «Бунт мас».
В центрі уваги Ортеги-і-Гасета стоять соціальні проблеми. У своїй роботі «Бунт мас» вчений вперше в західній філософії виклав основні принципи доктрини «масового суспільства», під яким він розумів

Тоффлер Е. «Третя хвиля».
Елвін Тоффлер "Третя хвиля" (1980). У цій праці Е. Тоффлер розробляє теорію постіндустріального суспільства, за його термінологією – "надіндустріальної цивілізації". Він ділить

Фукуяма Ф. «Кінець історії і остання людина».
Френсіс– американський політолог, футуролог, автор концепції “кінця історії.Кінець історії та остання людина» (1992) – одна з найпопулярніших політичних

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги