Рене Декарт (латинізоване ім’я Картезій). Свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визначає лише як передумову пізнання, що має підпорядковуватися раціонально-математичному мисленню. Теорія пізнання в його роботах займає одне з головних місць. Але методи пізнання, які застосовувались в тогочасній науці не задовольняли вченого. З приводу філософії, повторюючи Цицерона, він пише: "Важко уявити що-небудь дивне і неймовірне, що не було б уже сказане кимсь з філософів". І хоча філософія "створена найбільш видатними розумами, що коли-небудь, існували, в ній немає нічого безперечного, що б не викликало сумнівів". Декарт вважав, що необхідна філософія нового типу, яка допоможе людям в практичних справах. Справжня філософія повинна бут єдиною як в своїй теоретичній частині, так і по методу. Декарт вважав, що «філософія нагадує дерево, коріння якого метафізика, стовбур — фізика, а гілки — всі інші науки, (за книгою “Міркування про метод”(1637), Р. “Основні правила методу”) Знаряддям розбудови має бути новий метод Основними правилами методу є 1) починати побудову науки слід з простих І очевидних Істин Істиною є знання, яке дано в ясному І виразному вигляді, 2) ділити складні речі на прості, які даються з очевидністю (аналіз), 3) йти від простого очевидного до складного неочевидного (синтез) 4) при цих операціях на кожному етапі брати до уваги всю повноту висновків.
Проблемою при розбудові науки на основі такого методу, була проблема відправних Істин Філософ заперечує чуттєвість як джерело таких Істин. Істинним є не те сонце, яке ми сприймаємо чуттям, а те, яке осягнув розум в концепції Коперника, твердить Декарт. Звідси висновок, що вихідні Ідеї "природжені" нашому розуму.
Розум озброєний дедуктивним методом, здатний пізнати найглибші основи світу І не може мати за Д перешкод у послідовному сходженні до Істини Рац дедук потребує вихідних положень ЦІ вих положення Д кваліфікує як Інтуїтивні, в основі їх лежить положення "Я мислю , яке неможливо заперечити бо заперечення сумнівів теж є проявом мислення. \ Таким чином істина Cogito ergo sum («я мислю, отже я існую») настільки тверда і вірна, що будь-які припущення скептиків не здатні її похитнути. Це і є принцип саморефлексії Декарта. Далі Д робить другий крок "Мислю, отже Існую" Д вважав, що людина від народження має певні вроджені Ідеї, які І становлять фундамент пізнання.