Особливості філософської думки в Україні: 1. Наскрізна тема - «філософія серця». Тут «серце»-своєрідний центр, місцезнаходження думки, віри, волі та любові (Володимир Мономах, М.Гоголь, Сковорода, Юркевич). 2. Домінування екзистенційно-антропологічного спрямування філософського знання (філософія часів Київської Русі, Г.Сковорода, період романтизму- Кирило-Мефодіївське братство: Т.Шевченко, П.Кулііи, М.Костомаров)3. Релігійна (християнська) забарвленість (ф.часів Київської Русі, домінування теології у перший період історії Києво-Могилянської академії, світ символів, або Біблія Г. Сковороди, мотиви, образи із христової віри Кирило-Мефодіівського братства, ін.) 4. Провідне місце посідає національна ідея (М.Гоголь, Т.Шевченко, П.Юркевич, М.Грушевський,І.Франко, Д.Донців, )
Аналіз історії філософії в контексті культури України передбачає її періодизацію, що ґрунтується на врахуванні змін історичних типів національних культур. З огляду на це в розвитку української філософії можна виокремити 3 основних періоди: І. Припадає на час існування Київської Русі ( XI ст.. - сер. XIV ст..). Філософська думка цього періоду є адекватним відображенням греко-слов'янського, християнського типу культури з притаманним йому акцентом на проблему «людина-Бог», крізь призму якої осмислюються граничні підстави людського існування. В цей час філософія ще не виокремилася у відносно самостійну сферу теоретичного освоєння світу, тому історико-філософський аналіз цієї доби може проводитись переважно на рівні філософської культури українського народу. Філософські центри : Київ, а потім Галич. Твір: «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона; ІІ. Пов'язаний із часом козаччини (XVI- XVIII ст). У XVI ст в Україні запроваджується масове книгодрукування, розгортається діяльність Острозького центру. На XVII ст.. припадає розквіт діяльності православних братств, заснування Києво-Могилянської академії. Українська культура цієї доби характеризується як бароко. В колі проблематики акцент переноситься на проблему «людина-Всесвіт». Поряд з питаннями етики і філософії історії чільне місце відводиться діалектиці, логіці, метафізиці, натурфілософії. В культурі українського народу формується професійна філософія як специфічна сфера теоретичного мислення. Найвиразнішим виявом цього є філософія професорів Києво-Могилянської академії, Центри філософії: Острог, Львів, Луцьк, Київ. Вершиною досягнень у галузі філософської думки в Україні цього часу є філософія Г. Сковороди. ІІІ. Формується в межах культури романтизму ( XIX - І пол.. XX ст..). Проблема «людина-нація», започаткувала розробку національної ідеї. Поряд розвивається професійно-філософське знання - філософія П.Юркевича. Філософія цього періоду більше зумовлюється зв'язком філософії художньою літературою(оскшьки в романтизмі переважає словесна творчість, письменство). Ф. центри: на поч.. XIX ст.. на сході України, у Харкові, переміщуються до заходу, до Києва та Львова. Звичайно, 3 типи філософської культури - греко-слов янський ( християнський), бароко і романтизм — не вичерпують розмаїття філософського життя у досліджуваний період. На І з панівною культурою взаємодіють філософські і деї, що тяжіють до прадавніх, східнослов'янських міфологічних уявлень, а в XIV - XV ст — і перед ренесансні ідеї (ісихізм). IIпозначається взаємодією ренесансних, реформаційних ідей, а також ідей раннього Просвітництва. У III визначальним є взаємодія романтичної та просвітницької філософій.