ТЗ-дає цілісне відображення закономірних та суттєвих зв'язків певної області дійсності, результат діяльності розума. ТЗ розчленовується на дві частини: фундаментальні теорії, у яких учений має справу з найбільш абстрактними ідеальними об'єктами, і теорії, що описують конкретну область реальності на базі фундаментальних теорій. Структура ТЗ:• аксіоми • теоретичні закони:* загальні теоретичні закони *окремі теоретичні закони, що описують структуру, властивості, поведінку ідеальних об'єктів, сконструйованих із вихідних ідеальних об'єктів, не виводяться автоматично із загальних, а виходять в ході осмислення результатів уявного експерименту над ідеальними об'єктами, сконструйованими з елементів вихідної, "загальної теоретичної схеми"• окремі, поодинокі теоретичні висловлювання, які стверджують щось про конкретні у часі і просторі станах, властивостях, відносинах деяких висловлювань, які стверджують щось про конкретні у часі і просторі станах, властивостях, відносинах деяких ідеальних об'єктів. Одиничні теоретичні твердження логічно дедуктивно виводяться з окремих і загальних теоретичних законів шляхом підстановки на місце змінних , що фігурують у законах, деяких конкретних величин з області значень змінної. Побудова ТЗ методом дедукц.:висувається гіпотеза, здійснюється пошук пояснювальній схеми, яка пояснювала б всі факти і проблеми, виконується побудова теорії.
Теорія по своїй структурі досить складна. Її основні компоненти:1. вихідні основи або аксіоматика 2. ідеалізований об'єкт (якась абстрактна модель);3. логіка теорії - сукупність певних правил; введення нового знання, доказів у теорію;4. сукупність тверджень, законів, закладених в основу даної теорії;5. ф. основи теорії.АксіоматичнийДаний метод передбачає використання аксіом - вихідних тверджень, що покладаються в основу доведення інших положень і у межах даної системи приймаються як істинні без доведень. Згідно з аксіоматичним методом, визначаються самоочевидні істини, завдяки яким доводяться нові, тобто мислений пошук здійснюється дедуктивним шляхом.Формалізація відображення визначеної сукупності знань за допомогою формалізованої мови. Завдяки точно зафіксованим висловлюванням формалізованої мови вдається уникнути у міркуваннях неоднозначностей, суперчливих думок і узагальнень.Гіпотетико-дедуктивний Застосування даного методу передбачає формування системи наукових припущень, гіпотез, на основі послідовності яких пропонуються і обстоюються положення про наявність нових фактів. Використані вихідні твердження, як припускається, є істинними та аргументов лише до певної міри, сформов не завдяки послідовним логіч міркуванням, а як наслідок інтуїції.Історизму зорієнтовує на розгляд об’єкта пізнання в історичному плані – як такого, що пройшов визначені стадії становлення, втілюючись у певних результатах.