5—3 ст. до н. е. соціально-політична та етична проблематика: питаннями управління державою, відносинами між різними соціальними прошарками, між людьми, батьками і дітьми. Менше уваги вони приділяли онтологічній і гносеологічній проблематиці.К. — ф. вч., етична філ.-рел.доктрини, яке проголошує верховенство добра у світі, захищає непорушність установлених небом суспільних норм, Кун Фуцзи закликає жити за настановою «Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді в державі та сім'ї до тебе не будуть ставитись вороже». Основа вчення К. про жень — людинолюбство,— це варіант нової моралі, яка підривала основу патріархально-родових звичаїв. Людинолюбство К. характеризує відносини, які повинні існувати передусім між батьками і дітьми, між правителями і чиновниками.М суспільства (держави) для Конфуція була сім'я. Важливе поняття «лі» (правило, норма, ритуал, церемонія). Неухильно дотримуватись усталеного «лі» — одна з головних вимог конфуціанства. К. в Китаї називалось «школою службовців». У світоглядному аспекті воно ідеалістичне. Небо і духи проголошуються джерелом законів природи і суспільства.
Д. — ф. вч., згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао. Засн. Лао-цзи, автор трактату «Дао де цзін». містить чудові зразки наївної діалектики. Всі істоти містять у собі протилежні часточки — «ян» та «інь». Якщо к. звернуте до суспільної проблематики, то даосизм зосереджується на природі, світі. Основним його поняттям є дао — шлях, доля, природна закономірність, всепороджуюча порожнеча, невидиме, яке наявне у видимому. Воно позбавлене форми, перебуває в безперервному русі.
Д. поділяє світ на невидиме дао і видимий, створений ним світ речей. Ставлення дао до конкретних речей важко звести до якоїсь логічної схеми. Дао — нематеріальна субстанція, позбавлена тілесності. Водночас воно не є і духовною субстанцією, оскільки постає як реальний момент у перетворенні речей. Дао є і субстанцією, і несубстанцією (вічним рухом), воно існує мовби окремо і невідокремлене від речей, пронизує їх, творить речі й існує в речах. Оця невловимість дао, відсутність правдоподібного зв'язку між видимим і невидимим зумовлює містицизм вчення. Таємниця дао відкривається не всім, а тільки тим, «хто вільний від пристрастей, бачить чудесну таїну дао, а хто має пристрасть, бачить його тільки в конечній формі».
Д. спрямований проти к. Людинолюбство і вченість Лао-цзи засуджує як протидію дао. Носії даосизму-родова аристократія, і монахи-аскети. Інші — моїсти, легісти (законники), натурфілософи— інші погляди але поняття «дао», «жень», «лі», часточки «ян» та «інь» посідають у них значне місце.