Діал.- (з дав.грец. мистецтво вести бесіду) метод ф., згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого — взаємодія (боротьба) протилежностей. Поняття зв'язку- найважливіше. Процес пізнання завжди починається з виявлення зв'язків. В розмежуванні суто ф. методу в ф. і методу, який не піднявся до ф. рівня, і полягає суть протиставлення д. і метаф. у Гегеля. Недолік марксистської інтерпретації діалектики і метафізики: 1. ставила метафізику як метод на одну площину з діалектикою,2. не визнавала права на існування будь-яких інших ф. методів, крім діалектики. Діалектика плідна при аналізі таких найзагальніших понять мислення, які відтворюють універсальні властивості речей, тобто категорій. До них належать категорії «необхідність — випадковість», «простір — час», «кількість — якість», «явище — сутність», «одиничне — загальне», «частина — ціле» та ін. Вони функціонують як протилежні пари, в яких зміст однієї протилежності розкривається через іншу.Вади: діалектика намагається з'ясувати зміст найзагальніших понять, залишаючись у сфері самих понять (визначаючи поняття через його протилежність), реальна дійсність не береться нею до уваги. Тому Гегеля і Маркса діалектика часто приводила до висновків, неадекватних дійсності. Діалек.плідна на завершальному етапі пізнання, коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх взаємозалежність, взаємоперехід, рух. А для формування первісного змісту понять діалектиці не вистачає необхідних засобів.
Метафізика(давньогрец.-«після»,«над фізикою)- метод,що відображує якісний саморозвиток буття через суперечки, який тяжіє до побудови однозначної, статичної і розумової картини світу. Метафізика у Арістотеля, який побудував класифікацію наук, в якій перше по значенню місце займає наука про буття як таке і про перші початки і причини всього існуючого, названа ним”першою ф." (метафізика). На відміну від „другої ф." (фізики) метафізика розглядає буття незалежно від конкретного сполучення матерії і форми. До 17 ст. основною ф. дисципліною вважалась метафізика -вчення про світ, Бога і душу.». Так послідовники Арістотеля назвали твір учителя, в якому розглядалися найзагальніші проблеми, які за критерієм загальності вивищувалися над фізикою. Іммануїл Кант та деякі інші філософи піддали сумніву правомірність метафізики. І за нею закріпилось значення спекулятивного, тобто суто інтелектуального, відірваного від дійсності знання. У філософії Гегеля, а згодом у марксизмі термін «метафізика» тлумачився як антидіалектика. Нині у філософській літературі термін «метафізика» вживається у трьох значеннях: 1) як найбільш загальна ф., вихідна філософська дисципліна; існують намагання відродити метафізику в такому сенсі; 2) як відірване від дійсності ф.знання (яке піддається критиці); 3) як антидіалектика.