Синергетика(з грец. спільний, узгоджено діючий) напрямок міждисциплінарних досліджень, обєкт яких—порцеси самоорганізації у відкритих системах фізичної, хімічної, біологічної, еконмічної. Запропонований Г.Хакеном 1960-, цей термін акцентує увагу на узгодженість взаємодії частин при утворенні структури як єдиного цілого. Постнекласична (СГ) картина світу розроблена у 80-х pp. XX ст., з урахуванням досягнень бельгійської школи Іллі Пригожина. С. - наука яка вивчає механізми виникнення переходу від хаосу до порядку і навпаки.
Вихідні принципи СГ:1) цілісність світу і наукового знання про нього: 2) спільність закономірностей розвитку об'єктів усіх рівнів матеріальної та духовної організації ;3) нелінійність (тобто багато варіантність і незворотність.); 4) глибинні взаємозв'язки хаосу та порядку (тобто випадковості й необхідності). СГ дає новий образ світу, синтезує принципово різні способи мислення і світосприйняття - західний і східний. Від Сходу СГ приймає і розвиває далі ідею цілісності та ідею загального закону, єдиного шляху - шляху Дао, якого дотримуються і світ у цілому, і людина в ньому.Від Заходу вона бере традиції аналізу, експерименту, значущості наукових висновків, їх транслювання від однієї наукової школи до іншої, від науки до суспільства в цілому, особливий математичний апарат, використання сучасних комп'ютерних технологій.
Основні твердження СГ.* Індетермінізм розвитку відкритих систем: у відкритих системах напрямки протікання процесів можуть бути несподіваними, випадковими, багатоваріантними, які відхиляються від однозначно детермінованих змін, для цих систем характерна множинність шляхів розвитку.* Нелінійність: нескінченно малий зовнішній фактор або флуктуація може (у деяких випадках, що мають назву точки біфуркації) змінити напрямок розвиту системи.* Самоорганізація: для систем, далеких від стану рівноваги, незворотність процесу є джерелом впорядкування (висновок з теореми Пригожина). Видвинута СГ концепція самоорганізації слугує природньо-науковим уточненням принципу саморуху і розвитку матерії
СГ у науков відношенні має переваги: ґрунтується на більш глибокому розумінні єдності і різноманітності світу, осмисленні загальних механізмів виникнення і розвитку нового на основі процесів самоорганізації, виявленні протилежних, але взаємопов’язаних тенденцій у розвитку само організованого світу, які переходять одна в одну, виявляючи свій динамічних характер. Все це, безумовно, не могло не внести певні зміни в світоглядні і методологічні основи сучасного наукового мислення.