СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бєляєв О. О., Бебело А. С.Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — с. 107-124

Кирилова В.М. Конспект лекцій по політекономії

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОБОТИ

1. РИНОК ЯК ПОЛІСИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ

2. РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА

3. ФУНКЦІЇ РИНКУ

4. ВИДИ РИНКІВ

 

1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ РИНКУ . ТИПИ РИНКІВ

 

Багатогранне поняття «ринок» у міру розвитку суспільного виробництва та обміну неодноразово змінювалося. Спочатку ринок розглядався як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа, оскільки ринок з’я­вився ще у період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним, лише набував ознак регулярності і здійснювався у визначеному місці й у визначений час. З розвитком ремесла і міст торгівля, ринкові відносини розширюються, за ринками закріплюються певні місця.

В міру поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття «ринок» дістає дедалі складніше трактування, що знаходить висвітлення у світовій економічній літературі.

Сьогодні термін «ринок» характеризується, виходячи з його ознак: сфери обігу; форм руху сукупного суспільного продукту; типу господарських зв’язків і т. п. У політико-економічному аспекті ринок розглядають як тип господарських зв’язків між су­б’єктами господарювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровиробниками через купівлю-продаж товарів.

Можна виокремити ще одне розуміння ринку як суспільної форми організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють діяльність виробників і споживачів, їх прямий та зворотний вплив.

Сутність ринку розкривається через його функції:

– регулююча;

– стимулююча;

– розподільча;

– відтворювальна.

Загальними умовами виникнення ринку є:

– суспільний поділ праці;

– економічна відокремленість виробників;

– приватна власність.

Умовами формування і ефективного функціонування є:

– наявність суб’єктів ринкових відносин, які будучи економічно і юридично незалежними можуть вступати у рівноправні відносини з приводу купівлі–продажу;

– свобода підприємництва та вільний рух капіталів і товарів;

– вільний доступ виробників до економічних ресурсів та інформації;

– конкуренція – наявність конкурентного середовища;

– вільне ціноутворення;

– плюралізм форм власності та господарювання їх рівноправність;

– економічна демократія;

– обмежена регулююча роль держави.

Конкуренція (to concurred – зіштовхуватись) – економічна боротьба, суперництво між суб’єктами ринкового господарювання за ліпші умови виробництва, купівлі та продажу товарів і послуг. Конкуренція – економічна боротьба між відособленими виробниками продукції, робіт, послуг за задоволення своїх інтересів, що пов’язані з продажем, виконанням робіт, послуг одним і тим самим споживачам.