1. Нерозвинений.
2. Вільної конкуренції.
3. Регульований.
4. Деформований.
Нерозвинутий ринок характеризується тим, що ринкові відносини носять випадковий, частіше за все товарний (бартерний) характер. Проте і тут ринок відіграє визначену роль, сприяє диференціації господарюючих суб’єктів, посиленню їх мотивації до розвитку виробництва тих або інших товарів.
Вільному (класичному) ринку притаманні такі риси: необмежене число учасників ринкових відносин і наявність вільної конкуренції між ними; абсолютно вільний доступ до будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства; абсолютна мобільність факторів виробництва; необмежена свобода руху капіталу; наявність у кожного учасника достатньої інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію і т. д.). Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб’єктів (оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту прибутків — продати подорожче, купити подешевше) неможливе без інформації; абсолютної однорідності однойменних товарів (відсутність торгових марок і т. д.). Жодна ланка вільно конкурованого ринку не в змозі безпосередньо вплинути на рішення іншого сегмента неекономічними методами. Ціни встановлюються стихійно в ході вільної конкуренції за відсутності монополії (один виробник), монопсонії (один покупець) і державного регулювання.
Переваги вільного ринку полягають у тому, що він функціонує на основі саморегулюючого механізму, через ціни; на основі попиту створює орієнтири для капіталовкладень у виробництво. Вільний ринок — це механізм явно бездефіцитного ринку. Він забезпечує: ефективний розподіл ресурсів у суспільстві; гнучкість і високу адаптивність до умов, що постійно змінюються; свободу вибору і дій ринкових суб’єктів; максимальне використання досягнень НТР; здатність до задоволення різноманітних потреб; підвищення якості товарів і послуг. Створюється враження, що ринок функціонує майже автоматично, хоча насправді регулювання тут здійснюється методом проб і помилок.
Але вільний ринок має певні недоліки. Ринок призводить до диференціації в рівні життя населення. Соціальні наслідки вільного ринку такі: безробіття, руйнування трудового потенціалу окремих груп населення. Із загальнолюдських позицій ринковий розподіл несправедливий, оскільки не забезпечує мінімальний рівень життя всім. Отже, необхідне втручання держави для розв’язання соціальних проблем.
Розподіл на ринку здійснюється на основі отриманих доходів. З позицій ринкових відносин будь-який дохід, одержаний на основі вільної конкуренції, справедливий. А той, хто не в змозі одержати цей дохід (за станом здоров’я, через похилий вік і т. д.), приречений на злиденне існування. Ринок не може забезпечити реально умови реалізації права на працю для всіх членів суспільства. Працевлаштовуються тільки ті, на чию робочу силу є попит. Вільний ринок не гарантує повну зайнятість населення, а також стабільний рівень цін і доходів. Механізм вільної конкуренції не забезпечує економіку потрібною кількістю грошей для розвитку виробництва. Діяльність вільних конкурентів часто призводить до небажаних ефектів, таких як забруднення навколишнього середовища, насичення продуктів харчування пестицидами та іншими шкідливими речовинами і т. д.
Отже, вільний ринок найчастіше ігнорує потенційно негативні наслідки прийнятих економічних рішень, а також не сприяє збереженню невідтворювальних ресурсів. Вільний ринок не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування, не в змозі забезпечити суспільство послугами, яких потребує будь-яка людина.
Ринок не забезпечує дійову мотивацію для фундаментальних наукових досліджень. Він реалізує лише вже наявні науково-технічні досягнення. Економіка, що функціонує на основі вільного ринку, схильна до нестабільного розвитку з відповідними рецесійними (спад або уповільнення темпів зростання виробництва) та інфляційними процесами. Ринок не поширюється на ті види діяльності, що не можуть бути підпорядковані винятково комерційним критеріям (охорона здоров’я, наука, культура, єдина транспортна система, збиткові виробництва), але необхідні суспільству.
Сьогодні в нас багато хто вважає, що перехід до ринкової економіки означає формування вільного ринку, начебто тільки він забезпечує повне розкріпачення ініціативи і ділової активності людей, поліпшення їхнього життя. У дійсності повної свободи немає і бути не може. Так, Дж. Гелбрейт стверджує, що тепер не може бути вільного ринку часів Адама Сміта і хто закликає до цього, той людина, що потерпає від психічного захворювання клінічного характеру.
Регульований ринок — це результат цивілізації і гуманізації суспільства, коли держава прагне якось пом’якшити удари ринку по інтересах окремих членів суспільства, проте не настільки, щоб звести нанівець мотивацію до творчої, ініціативної праці і розумного ризику в господарській діяльності. Ринок повинен бути регульованим, щоб усунути або якось обмежити негативні його наслідки.
Ринок може регулюватися: за допомогою власного ринкового механізму, елементами якого є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція та ін.; державою прямо або опосередковано через держзамовлення, податки і т. д.
Для нас уже сьогодні вкрай важливо, як відзначав американський економіст В. Леонтьєв, знайти оптимальне поєднання ринкового і державного регулювання. Взаємодія цих двох сторін регулювання ринку носить моніторинговий характер, що свідчить про посилення або власного ринкового механізму, або державного регулювання. Держава певною мірою забезпечує умови функціонування ринку і надмірне її втручання в ринкові відносини призводить до деформації останніх. Прикладом цього явища може служити ринок у нашій економіці.
Умови функціонування ринку в колишньому СРСР були такі, що його позитивна роль у розвитку економіки була зведена нанівець. Звідси — заяви про відсутність ринку, що не зовсім правильно відображали реальність, оскільки акти купівлі-продажу все ж таки існували.
Безсумнівно, ринок існував і у Радянському Союзі, але серйознодеформований. Основними рисами такої деформації за адміністративно-командної системи були: відсутність численних ринкових суб’єктів, що організують свою господарську діяльність на основі різних форм власності; надмірна централізація в розподілі різних ресурсів та їх русі, відсутність самостійності в комерційній діяльності господарюючих суб’єктів; монополізм виробника і торговця; незбалансованість попиту і пропозиції; надмірне зростання цін, нестримна інфляція, порушення грошового обігу, бюджетний дефіцит, величезна емісія грошей і т. д.; розквіт «тіньової економіки», «чорного» ринку; позитивна динаміка бартерних угод замість розвинутих торговельно-грошових відносин; деформація економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин (наприклад, у торговців виникає інтерес не продати, а приховати товар); відсутність мотивації до ефективної праці, ризику в господарській діяльності і права вибору товару у споживача.