1. Організаційне формування ринкових відносин.
2. Сприяння учасникам ринку у реалізації їх економічних інтересів.
3. Прискорення ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих суб’єктів економіки і видів діяльності.
4. Забезпечення формування економічного і юридичного контролю регулювання ринкових відносин. Існують різні точки зору щодо класифікації ринкової інфраструктури, виділяють: спеціалізовані елементи і загальні.
Спеціалізовані сприяють:
– організаційному оформленню відносин (біржі);
– полегшують реалізацію своїх інтересів (послугові структури – аудиторські фірми, холдінги, страхові компанії).
Загальні елементи опосередковують всю систему ринкових відносин: фінансова система, кредитна, грошова, податкова.
Інфраструктура формується в конкретній формі ринку. Зокрема для ринку робочої сили (праці) характерна така інфраструктура: біржа праці (служба зайнятості); центри підготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву; пенсійний фонд; фонди милосердя. Тут важливо зазначити, що всі перелічені елементи інфраструктури, за винятком комерційних центрів і фондів милосердя, створюються за участю держави.
Особливе місце в системі елементів інфраструктури займає біржа робочої сили. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку має назву «державна служба зайнятості». Тут не відбуваються процеси купівлі-продажу товару робоча сила. Згідно з чинним законодавством послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безкоштовно, питань про ціну робочої сили вона не вирішує.
Основними завданнями служби зайнятості в Україні є: аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку робочої сили; консультації окремих громадян, власників підприємств та організацій про можливості одержання роботи; облік вільних робочих місць і громадян, що звертаються з питаннями щодо працевлаштування; допомога громадянам у доборі прийнятної роботи, а роботодавцям — у доборі необхідних кадрів; організація фахової підготовки і перепідготовки громадян; надання послуг з працевлаштування і профорієнтації звільнених робітників і незайнятого населення; реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетентності допомоги (консультацій); участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості тощо.
Поряд із службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення має Державний фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різноманітного рівня; внесків підприємств та організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм й інших надходжень. Цей фонд використовується для фінансування засобів з профорієнтації населення, фахового навчання звільнених робітників і безробітних, сприяння в їх працевлаштуванні і виплати допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позички безробітним для заняття підприємницькою діяльністю; організації додаткових робочих місць; утримання робітників служби зайнятості і виконання інших функцій, пов’язаних із соціальним захистом права громадян України на працю.
Функціонує ринок за певною моделлю. Різноманітні його характеристики дають змогу виокремити кілька типів (моделей) ринку.