У самому загальному вигляді здійснюється за такими напрямами :
¾ Особисті прибуткові податки ;
¾ Витрати особистого споживання ;
¾ Особисті заощадження.
Економісти визначають заощадження як "частина доходу, що залишилася після сплати податків, що не споживається"; отже, домогосподарства мають тільки дві можливості розпорядитися своїми доходами після сплати податків — направити їх на споживання або на заощадження.
Давайте в першу чергу розглянемо заощадження як частина доходу після виплати податку. Заощадження визначаються як частина доходу за поточний рік, що не виплачується як податки або не затрачається на покупку споживчих товарів, а надходить на банківські рахунки, вкладається в страхові поліси, облігації, акції й інші фінансові активи.
Чому домогосподарства прагнуть робити заощадження? Заощадження — це в остаточному підсумку товари й послуги, які задовольняють бажання споживачів, а не просто шматочки паперу, які ми називаємо чековими книжками, ощадними рахунками, депозитними сертифікатами й облігаціями. Причини для заощаджень численні й різноманітні, але всі вони зводяться або до захисту доходів, або до спекуляції. Домогосподарства роблять заощадження, щоб забезпечити себе на "чорний день", у випадку непередбачених обставин - хвороби, нещасного випадку, безробіття, у випадку виходу на пенсію, щоб фінансувати навчання дітей або просто для повної фінансової забезпеченості своєї родини. З іншого боку, заощадження можуть використовуватися для біржових ігор, спекуляції. Можна направити частина свого доходу на покупку цінних паперів, наживаючись на підвищенні їхньої номінальної вартості.
Однак бажання робити заощадження ще недостатньо. Це намір повинне супроводжуватися можливістю відкладати гроші. І, як ми побачимо пізніше, можливість робити заощадження залежить головним чином від розмірів доходу. Якщо дохід дуже низький, домогосподарство може витрачати заощадження, це означає, що вони можуть затрачати на споживання суму, що перевищує їхній дохід, що залишився після сплати податків. Останнє вдається за допомогою кредитів і позик за рахунок заощаджень, які домогосподарства зможуть нагромадити, коли їхні доходи стануть вище. При цьому й заощадження, і видатки на споживання варіюються в прямої залежності від розміру доходу; у міру того як домогосподарства одержують все більший дохід, вони розподіляють його між заощадженнями й видатками на споживання. У дійсності, верхні 10% одержувачів доходу мають у своєму розпорядженні найбільшу частину заощаджень в американському суспільстві.
Оскільки масштаби й структура загального обсягу виробництва країни значною мірою залежать від розміру й структури споживчих видатків, необхідно вивчити, яким образом домогосподарства розподіляють свої видатки на різноманітні товари й послуги, що суперничають за їхні долари. Споживчі видатки можуть бути класифіковані декількома способами. Наприклад, вони можуть бути розділені на послуги й товари. Товари, у свою чергу, можуть бути підрозділені по строку їхнього використання. Так, Міністерство торгівлі США класифікує споживчі видатки як:
1) видатки на товари тривалого користування,
2) видатки на товари короткочасного користування,
3) видатки на послуги.
Якщо передбачуваний термін служби товару один рік або більше, він уважається товаром тривалого користування; якщо ж цей строк менш одного року, то це товар короткочасного користування. Автомобілі, відеомагнітофони, пральні машини, персональні комп'ютери й більша частина меблів служать яскравими прикладами товарів тривалого користування. Більшість продуктів і предметів одяги являють собою товари короткочасного користування. Послуги — це обслуговування споживачів лікарями, адвокатами, перукарями й т.д.
У період стійкого підйому товари тривалого користування звичайно заміняються новими або викидаються до того, як стають зовсім непридатними. Так звичайно складає справа з автомобілями й здебільшого основних побутових приладів у домогосподарстві. Але якщо наступає спад, споживачі намагаються втриматися від видатків на товари тривалого користування й упокоритися зі старими моделями автомобілів і застарілих електропобутових приладів для домашнього господарства. Бажання зберегти долари для товарів короткочасного користування — предметів першої необхідності: продуктів, одягу — може викликати радикальне скорочення видатків на предмети тривалого користування. Сказане ставиться також до багатьом видам послуг. Якщо операцію із приводу гострого апендициту не можна відстрочити, то утворення, послуги зубного лікаря й різноманітні менш невідкладні послуги можуть бути відстрочені або, при необхідності, від них можна зовсім відмовитися. Коротенько, такі сфери видатків на особисте споживання, як видатки на товари довготривалого користування й видатки на послуги, піддані більше значним коливанням за певний відрізок часу, чим видатки на предмети короткочасного користування.
ЛЕКЦІЯ 14. ПІДПРИЄМСТВО І ПІДПРИЄМНИЦТВО
1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМНИЦТВА
2. ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ОСНОВНА СТРУКТУРНА ОДИНИЦЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМСТВА