Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані і всьому організмі у процесі загоювання.
Загоєння рани – це репаративний процес пошкоджених тканин з відновленням їх цілісності і функції, у якому беруть участь три біологічні фактори – фіброплазія (утворення колагену фібробластами), епітелізація і стягування рани.
При фіброплазії проліферовані фібробласти переміщуються до місця пошкодження і синтезують новий сполучнотканинний матрикс, у тому числі колагени. Колагенові волокна, переплітаючись у різних напрямках, забезпечують усунення тканиного дефекту і міцність утвореного рубця.
Епітелізація рани – це процес, при якому клітини багатошарового плоского епітелію переміщуються і проліферують, закриваючи дефекти шкіри чи слизової оболонки ( загоєння саден, подряпин, пухирів, опіків І і ІІ ступенів).
Стягування (конвергенція) рани – процес, при якому за рахунок мікрофібробластів виникає спонтанне скорочення ранових поверхонь (на всю глибину) або просвіту трубчастих органів після пошкодження. Ці процеси відбуваються у певній послідовності, яка визначається фазами ранового процесу.