Особливо яскраво вони виражені у першій фазі – самоочищення від мертвих тканин і забруднень. Цей процес зумовлений характером запалення у тварин різних видів і має наступних три різновидності.
Гнійно-ферментативне очищенняран спостерігається у коней, собак і характеризується добре вираженими гнійно-ексудативними явищами, надмірною еміграцією лейкоцитів, активним фагоцитозом та гістолізом мертвих тканин за рахунок тканинних і мікробних ферментів. Тобто, у тварин цих видів очищення рани відбувається в основному за рахунок гнійно-ферментативного розплавлення мертвих тканин. При цьому в рані одночасно формується клітинний бар’єр, який попереджує міграцію мікрофлори у здорові тканини.
Гнійно-секвестраційне очищення– переважно у рогатої худоби і свиней при ранах з великою зоною пошкодження. Внаслідок характерного для них фібринозного запалення, мертві тканини просочуються фібрином і секвеструються; у глибині рани, на межі здорових і пошкоджених тканин вони розплавляються за рахунок ферментів лейкоцитів. Тобто, мертві тканини не розплавляються, а ущільнюються за рахунок фібрину, утворюючи фібрино-тканинну масу і аналогічний струп. Вони захищають рану від забруднення та інфікування і створюють несприятливі умови для тих мікробів, що вже потрапили у рану. Проте за наявності збудників анаеробної чи гнильної інфекції можливі тяжкі ранові ускладнення, звільнення рани від мертвих тканин проходить повільніше.
Секвестраційне очищення ранхарактерне для ссавців і птиці. Суть його зводиться до наступного. У цих тварин кровотечі швидко зупиняються внаслідок утворення щільного фібринозного струпа, який і захищає рану. Фібрин просочує мертві тканини, мікроби, що потрапили в рану, утворюючи разом з ними фібрино-тканинний струп, і муміфікується. Під ним відбуваються процеси дегідратації без ускладнень, формується грануляційна тканина, яка рубцюється і покривається шкірним епітелієм, що вростає під струп, відділяючи його. Отже, у ссавців і птиці секвестрація, гранулювання та епітелізація рани проходять, як правило, під струпом, який часто утримується на поверхні рани до повної її епітелізації.