АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДАНІ

Сухожилки сформовані з колагенової тканини, що містить багатожильні фібрили, склеєні в первинні пучки. Останні, з’єднуючись сполучною тканиною, формують вторинні, потім третинні, а інколи й більш складні пучки.

Сухожилки мають білий колір, різну товщину і велику міцність (здатні витримувати навантаження в 0,6–1,5 т/см2 площі). Зверху вони добре оповиті васкуляризованою фіброзною оболонкою (паратенон), від якої відходять всередину сполучнотканинні прошарки (ендотенон), що здійснюють зв'язок паратенона з сухожилком і провідниками судин.

У ділянці суглобів, кісткових виступів, тобто в місцях найбільшої рухомості і тертя сухожилків, сформовані бурси або сухожилкові піхви, що зменшують тиск та попереджують пошкодження сухожилка на місці тертя.

Бурси – це замкнуті сполучнотканинні порожнини. Вони бувають постійні і тимчасові, що утворюються при порушенні правил експлуатації та умов, утримання тварин; містять певну кількість слизу і, як правило, мають три стінки: внутрішню (бурзотелій), потім сполучнотканинну і зовнішню (адвентиційну). Деякі з них розташовані біля суглоба і сполучаються з ним, наповнюючись синовіальною рідиною; такі бурси, як правило, природжені і названі синовіальними сумками. За місцем локалізації розрізняють бурси поверхневі (підшкірні) і глибокі (підм'язові, підсухожилкові, підзв’язкові).

Сухожилкові піхви за будовою і призначенням подібні до бурс, оскільки з них вони утворені. Внаслідок широких рухів сухожилків і великого навантаження на них підсухожилкові бурси витягуються в довжину, ширину і загортаються з боків на протилежну сторону сухожилка, тому сухожилкова піхва набуває форми подвійного циліндра синовіальної оболонки. Один листок (вісцеральний) щільно з’єднується з сухожилком (епітенон), а другий (перитенон) – з прилеглою фіброзною тканиною. Обидва листки сполучаються на кінцях сухожилкової піхви і впродовж сухожилка, а між ними формується так звана брижа сухожилкової піхви, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Порожнина сухожилкової піхви містить певну кількість синовіальної рідини, що полегшує ковзання сухожилка.