Робота з комп'ютером – це завжди освоєння нового. Останній досвід показує, що покоління комп'ютерів міняються не рідше, ніж раз у два роки. Розвиток програмного забезпечення не відстає від розвитку апаратних засобів – як тільки потужність комп'ютерів зростає, негайно з'являються програми, що дозволяють реалізувати нові технічні можливості.
Кожний, хто працює з комп'ютером, періодично зустрічається з новими програмами. Їх можна придбати в магазинах, одержати разом з книгами і журналами з комп'ютерної тематики, приймати по каналах комп'ютерних мереж. Лише консервативна людина може ігнорувати всі ці можливості і триматися лише за обмежений набір програм, який встановлений на його комп'ютері спочатку.
Але навіть і в цьому випадку через рік-два після придбання комп'ютера перед користувачем неминуче встає питання про оновлення апаратних засобів, операційної системи і тих програм, з якими він звик працювати. Таке оновлення можна відкладати довго, але не нескінченно.
Таким чином, повністю відмовитися від використання незнайомих програм неможливо, а це означає, що для успішної роботи з комп'ютером необхідно постійно щось освоювати і вивчати. Коли робота з новою програмою тільки починається, користувач часто не підозрює про те, що з'явиться на екрані через декілька секунд. Звичайно потрібно декілька днів, щоб навчиться застосовувати програму на початковому рівні. Ефективне користування багатьох програм досягається лише через місяці постійної практики.
Освоєння складних професійних програм – нелегка задача, але зрозуміло, що автори програм не намагаються спеціально створити труднощі для користувача. Так що складність сучасних програм звичайно пояснюється тільки великою кількістю включених до них можливостей. Не всі ці можливості потрібні кожному користувачу, тому у багатьох випадках освоєння програмних продуктів можна спростити, зосередившись на вивченні первинних (базових, основних) прийомів роботи.
Існують тисячі різноманітих прикладних програм. Але всі вони мають чимало спільного. Це, перш за все, однотипний інтерфейс. Його однотипність закладена вже в самій архітектурі сучасних операційних систем (Windows, Linux). Тому інтерфейси багатьох програм, випущених різними фірмами в різний час, є такими схожими. Не дивлячись на різноманіття програм, можна з достатньою точністю затверджувати, що їх інтерфейси мають як правило три компоненти:
- робоче поле (область, в якій виконується робота або відтворюються дані);
- робочі інструменти (спеціальні засоби для виконання роботи);
- елементи управління (засоби дня настройки інструментів, режимів роботи програми і параметрів документа).
Оскільки при знайомстві з програмами вивчати в робочій області фактично немає чого, то первинне вивчення незнайомої прикладної програми зводиться лише до двох питань:
• вивчення дії інструментів програми (їх ніколи не буває дуже багато);
• вивчення елементів управління програми (вони стандартизовані та в більшості програм багато разів повторюються).