У 1834 р. було відкрито університет Святого Володимира у Києві, який в 40-х рр. XIXст. став центром українського національно-культурного руху. У 1846р. у Києві створено першу політичну організацію — Кирило-Мефодіївське товариство, назване так на честь перших слов'янських просвітників Кирила та Мефодія. Організаторами товариства були: Микола Костомаров (професор Київського університету), Василь Білозерський (вчитель зПолтави); Микола Гулак (службовець канцелярії генерал-губернатора) Згодом до складу товариства увійшли П. Куліш, Т.Шевченко, М. Савич, А. Маркович та ін.
Програмними документами товариства були: «Статут слов'янського товариства святих Кирила та Мефодія», «Книга буття українського народу» "Закон Божий». Мета товариства: ліквідація самодержавства та кріпосництва, встановлення республіки, уведення демократичних свобод, широкий розвиток культурних та релігійних зв'язків на основі християнської моралі. Київ мав стати столицею слов'янської федерації.
У своїй практичній діяльності члени товариства обмежувалися просвітницькою роботою: розповсюджували революційні твори Т. Шевченка та інших авторів, складали революційні прокламації («Брати українці», «Брати великороси та поляки»), у яких закликали слов'ян до єдності в боротьбі з царизмом.
В. Білозерський склав проект впровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів. Збиралися кошти на видання популярних книг. П. Куліш написав перший український підручник, а також першу українську азбуку («кулішівку»).
Але з питань досягнення політичних цілей погляди членів товариства розходилися. Представникипомірно-ліберального крила (М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш) виступали за реалізацію програмних цілей шляхом реформ.
Представники радикально-демократичного крила (М.Гулак, І.Посада, Т.Шевченко) виступали за необхідність народного повстання, встановлення республіки, вбивство царської сім'ї.
Проіснувало товариство 14 місяців і за доносом студента Олексія Петрова було розгромлено на початку квітня 1847р. Члени товариства були засуджені та зіслані (М. Костомаров—до Саратова, П.Куліш —доТулиіт.д). М.Гулак був заточений у Шлісельбурзьку фортецю кч о роки, а Т. Шевченка за сатиричну поему «Сон» було віддано на 10 років в солдати в оренбурзькі степи -без права писати та малювати».
Висновок.Історичне значення діяльності Кирило-Мефодиеського товариства полягає в тому, що було зроблено першу спробу національного відродження України політичними засобами. Програма товариства значною мірою вплинула на подальший розвиток національно-визвольного руху в Україні.
Білет 11