Політична роздробленість та золотоординське ярмо призвели до того, що українські землі в XIII—ХУст. були
захоплені .іноземними державами. Литовська держава, яка виникла в XIII ст., протистояла просуванню золото-ординських завойовників на північний захід. Водночас Литовське князівство почало здійснювати захоплення українських та білоруських земель: розпочав Міндовг (засновник Литовської держави), продовжили — Вітен та Гедимін. Політику приєднання українських земель до Литви проводив князь Ольгерд (1345— 1377 рр.). Він завоював велику частину українських та частину білоруських земель. У 1363 р. Ольгердом був взятий Київ. Князь Вітовт (1392— 1430рр.) захопив південноукраїнські степи аж до Чорного моря та сучасної Одеси.
Причини швидкого захоплення: 1) Русь була послаблена золотоординським ярмом: 2) чимало князівств добровільно входили до складу Литви, намагаючись союзом з нею зберегти свої землі від натиску Тевтонського ордену та монголо-татарського іга.
Приєднавши землі Білорусі, України та частково Московської держави (Смоленщину), Литва перетворилася на багатонаціональну державу, де переважало не литовське, а слов'янське населення з традиційною культурою та правом (9/10 населення — українці та білоруси). Князівство стало називатися Великим князівством Литовським. Зазначені обставини вносили специфіку в його життя. Руська мова визнавалася в Литві державною, закони були складені на основі «Руської правди-. Православна церква також залишалася пануючою в духовному житті литовського суспільства. Великі міста, такі як Київ та Луцьк, отримали привілеї, що забезпечили розвиток ремесел і торгівлі. Міське управління складалося з місцевих людей. Значна влада в цих землях належала місцевій українській та литовській знаті. «Старе — не змінюємо, нове не впроваджуємо- — такий був принцип правління литовських князів.
-18
Утримувати під своєю владою неозорі землі України литовцям було важко. Українські магнати та шляхта прагнули забезпечити свої матеріальні права, зберегти відносну незалежність від литовців. Тому союз Литви з Польщею, яка набирала політичного впливу б Східній Європі, став неминучим. 14 серпня 1385р. у м. Крево було укладено унію (союз) між Литовським князем Ягайло та польською королевою Ядвігою, яка отримала назву Кревська унія. Згідно з умовами унії польські пани заволоділи українськими землями, католицтво було проголошено державною релігією, почався процес ополячення місцевого населення, зїї підписанням розпочався процес ліквідації удільних князівств України.
Литовські князі ліквідували незалежність Волинського (1452р.). Київського (1471р.) та інших князівств. Вони перетворювалися на провінції (воєводства), де правили литовські намісники — моєводи.
Висновок.У XIV—ХУст. значна частина земель України була завойована Литовським князівством. М. Грушев-ський вважав, що Велике князівство Литовське більшою мірою, ніж Московська держава, зберегло традиції Київської Русі. Кревська унія негативно вплинула на подальший суспільно-політичний розвиток українських земель.