Відомості про футбольні команди

 

FC Dnipro

The club was founded in 1918. There was a team called «BRIT» (Bryansk worker Industrial College) for technical and craft classes which prepared personnel for the Bryansk Metallurgical Plant (since November 1922, it called the Plant by Petrovsky’s name). Subsequently, the team was called Petrovets, Stal, Metallurg, and from the end of 1961 - Dnepr. BRIT’s players were pioneers of football in the Bryansk residential colony located next to the plant as well as in other workers' settlements: Dievka, Factore and Chechelovka. This colony was the largest and most famous of all the factory right-bank settlements. In the early twentieth century it was populated mainly Bryansk factory employees and foreign specialists: the Belgians and the French.   «BRIT» participated in the championship of Yekaterinoslav, which was also challenged by Orion, Alcor (champion of 1915-1917), Shtandart, Stadion, coming to the title in 1918, and Zadneprov’e. All championship games were held at the sports ground Sokol, which was on the corner of Pushkin Avenue and the Cooperative Street (now the street Yuri Savchenko). After the Civil War football life in Yekaterynoslav fully renewed in 1923. BRIT took part in the autumn city championship and became a champion! In the final match in a bitter struggle Rabfak was beaten. The team failed repeating the success next year. In the same time, it won Season opening championship early in the season.   May 9, 1925 factory workers first met with a team from another city - Moscow's Trekhgorka, representing the Moscow Cotton Mill Trekhgornaya manufactory. Muscovites won 2:1.     New team has been entrusted to construct to Pavlov’s former assistant Olexander Lysenko. Dnipro started the second part of the season well, after that the position of head coach was given to Bernd Stange. The former coach of East Germany became the first foreign coach in the Ukrainian league. Dnipro immediately issued a series of seven wins with a total goal difference 20:0. But in the end our team left the third. In the same position Dnepropetrovsk finished in the next championships. In 2004 Dnipro the 3rd time played in the Ukraine Cup final. And again the trophy went to Donetsk. The next UEFA Cup campaign was also successful. The team made its way to the newly created group stage of UEFA Cup and won its quintet, leaving behind Austria, Real Zaragoza, Utrecht and Brugges. Here are just in the playoffs Dnipro no luck lost to Partizan. However, the big aim wasn’t achieved. And then the coach changing again followed: Protasov was replaced on Vladimir Bezsonov. In the first match under his leadership Dnipro in brilliant style won over Metalist 2:0. This game was the last on the Meteor stadium - our team moved to Dnipro Arena.   At the new stadium Dnipropetrovsk for a long time could not win that led to the loss of many points. However, in next season Dnipro has been so hospitable, having lost at home only once – to Dynamo Kyiv. Successful home games have a guarantee that following the 2009-2010 season our team could start in European competition.

Датою заснування клубу є 1918 рік. Саме тоді з'явилася команда за назвою “БРІТ” (Брянський робітничий індустріальний технікум) при ремісно-технічних класах, що готував кадри для Брянського металургійного заводу (з листопада 1922 року він зветься завод ім. Петровського). Згодом колектив носив назви «Петровець», “Сталь”, “Металург”, а з кінця 1961 року - «Дніпро». Гравці «БРІТа» були піонерами освоєння футболу в розташованій поруч із заводом Брянській житловій колонії, а також в інших робочих селищах: у Діївці, на Фабриці й на вулицях Чечеловки. Ця колонія була найбільшою і відомою серед всіх заводських правобережних поселень. На початку ХХ століття вона була заселена, в основному, працівниками Брянського заводу й іноземними фахівцями: бельгійцями та французами. «БРІТ» брав участь у першості Катеринослава, яку виборювали також “Оріон”, “Алькор” (чемпіон міста 1915-1917 р.), “Штандарт”, «Стадіон», який виграв у 1918 році, і “Задніпров'я”. Всі ігри чемпіонату проходили на спортмайданчику “Сокіл”, що перебував на розі проспекту Пушкіна й Кооперативної вулиці (нині вулиця Юрія Савченка). Після Громадянської війни футбольне життя в Катеринославі повноцінно відновилося в 1923 році. «БРІТ» взяв участь в осінній першості міста й став чемпіоном! У фінальному матчі в завзятій боротьбі вдалося переграти «Робітфак».   Повторити успіх у наступному році команді не вдалося. Правда, на початку сезону вона стала переможцем розіграшу «Першості відкриття сезону».   9 травня 1925 року заводчани вперше зустрілися з командою іншого міста - московською “Трьохгоркою”, що представляла Московський бавовняний комбінат «Трьохгорна мануфактура». Москвичі перемогли 2:1. Нову команду було довірено будувати Олександру Лисенку, який працював асистентом Павлова. Під його керівництвом «Дніпро» непогано почав друге коло, після чого на посаду головного тренера запросили німця Бернда Штанге. Колишній тренер збірної НДР став першим іноземним наставником української команди вищої ліги.   «Дніпро» відразу ж видав серію із семи перемог із загальною різницею м'ячів 20:0 і заявив про претензії на «срібло». Але невдало проведена кінцівка залишила нашу команду третьою. В 2004-му «Дніпро» вийшов втретє у фінал Кубка України. І знову за трофей довелося поборотися з донецьким «Шахтарем» - на жаль, знову щастя було на боці суперника. Успішною була і наступна єврокубкова кампанія дніпрян. Команда пробилася у тільки-но створений груповий турнір Кубка УЄФА і посіла у своєму квінтеті перше місце, залишивши позаду «Аустрію», «Сарагосу», «Утрехт» й «Брюгге». От тільки в плей-офф «Дніпру» не пощастило - далі несподівано пройшов «Партизан». Однак велика мета так і не була досягнута. Дніпряни не утримали високих позицій. А незабаром знову відбулася зміна тренера: Протасова як наставник команди змінив Володимир Безсонов. У першому матчі під його керівництвом «Дніпро» у блискучому стилі на своєму полі переміг харківський «Металіст» 2:0. Ця гра стала останньою на «Метеорі» - наша команда переїхала на відкриту 14 вересня 2008 року «Дніпро-Арену».   На новому стадіоні дніпропетровці досить довго не могли виграти, що призвело до втрати багатьох очок. Однак у наступному сезоні «Дніпро» вже не був таким гостинним, програвши на своєму полі лише одного разу - київському «Динамо». Успішні ігри вдома й стали запорукою того, що за підсумками сезону 2009-2010 наша команда знову здобула право зіграти в єврокубках.

 

 

FC Shakhtar

The first USSR league allowed 27 teams to participate in four groups: А, B, C, D.   The USSR Sports Committee let a miners' team from Donbass appeare in Group C. The team was proudly called Stakhanovets after the famous innovator of miners' movement Alexey Stakhanov.   The core players of the team came from Dynamo Gorlovka and Stalino. Stakhanovets played their first match for Ukrainian Premiership on May 12, 1936 in Gorlovka at Balitsky stadium. FC Dinamo Odessa turned to be their rivals. 15 000 fans attended the event. Donetk's squad included: goalkeeper - Sergey Razdorozhniuk, defenders - Mikhail Boychenko, Georgiy Konstantinovsky, midfielders - Pavel Yevtekhov, Konstantin Pashenko, Bespalov, forwards - Adam Korotynsky, Mykhailo Pashenko, Nikolay Naumov, Fedor Manov, Boris Terentyev. Konstantyn Pashenko headed to breake the deadlock on the 10th min after a pass by Boris Terentyev. But Peter Kalshnykov, a foward from Odessa, leveled the score in 5 min. and pushed forward then. The final score was - 2:3. Stakhanovets played their first official match against another Dinamo in Kazan having lost 1:4 (Fedor Manov was the only scorer of Donetsk that time). On 11 October 1996, Rinat Akhmetov – whose name is closely associated with the club’s further development and success - was appointed the president of FC Shakhtar Donetsk. Having set the goal of forming the team of high European level, the president has been doing his utmost to attain the above goal year on year. In the late 90s, European encounters were Shakhtar’s Achilles' heel. After being relatively ‘successful’ and reaching the Round of 16 of CWC in 1997, FC Shakhtar were defeated by Italian Vicenze in both legs. Later, FC Shakhtar found it challenging even to confront quite regular clubs like Swiss Zurich and Dutch Roda. In 2000, managed by the head coach Viktor Prokopenko, for the first time in their history FC Shakhtar made it to the Champions League group stage. The Pitmen defeated SK Slavia Praga on aggregate then. In the return leg, a goal scored by Andrey Vorobey lead to the extra time in which Sergey Atelkin drew the line by hammering in the winner. The Pitmen finished third in the group featuring SS Lazio, Arsenal FC and AC Sparta Praha. Meanwhile, the club was developing the infrastructure at high pace. In 1999 FC Shakhtar opened their Football Academy for youth. In the same year they finished reconstruction of Kirsha training facility to unveil one of Europe’s best and most advanced training centres. The central stadium Shakhtar underwent refurbishment to meet UEFA requirements. Shakhtar lifted the Cup of Ukraine four times. Following their wins in 1997 and 2001, the Pitmen made it again to the Cup final in 2002, in which they snatched a 3-2 extra-time win against Dynamo Kyiv. In 2004, Shakhtar secured the Ukrainian Cup title once again. It was Shakhtar’s first achievement under new coach Mircea Lucescu. Another first-time event in the club history – winning the Ukrainian Super Cup – marked the period of 1996-2006. In the Super Cup encounter against Dynamo in the summer 2005, Shakhtar defeated their archrivals (1-1, 4-3 after a penalty shoot-out).   After FC Shakhtar cleared the French Olimpique from the last UEFA Cup tournament (it was rearranged into the UEFA Europa League the following year), the Miners from Donetsk faced their archrival, Dynamo Kyiv, in the semifinal. The 1:1 away tie and the 2:1 home win opened the doors for the Miners to the European Cup final. FC Shakhtar had to measure its strength against Werder’s. The Miners won deservedly with the 2:1 score. The two goals were scored by Luiz Adriano and Jadson (extra time). For the first time in its history FC Shakhtar Donetsk won the European club tournament! The Grand Opening of the team’s new home ground located in Leninskogo Komsomola recreation and leisure park took place on 29 August 2009. The stadium received the name of the Donbass Arena. The construction and landscaping cost about USD 400m. The state-of-the-art arena can seat 51,504 spectators being ranked among the elite football stadia that makes it possible for the venue to host international matches. A Grand Show dedicated to celebrating the 75th Anniversary of FC Shakhtar Donetsk took place at the Donbass Arena on 14 May 2011.

До першого чемпіонату СРСР було допущено 27 команд, поділених за силами на чотири групи: А, Б, В, Г. У групі «В» за рішенням Всесоюзного комітету фізкультури місце для участі в змаганнях було надано команді вуглярів Донбасу. Команда одержала горде ім'я «Стахановець» на честь знаменитого новатора шахтарського руху Олексія Стаханова. Кістяк команди склали футболісти горлівського й сталінського «Динамо». Перший матч (на першість УРСР) «Стахановця» відбувся 12 травня 1936 року в Горлівці на стадіоні ім. Балицького. Суперником стала одеське «Динамо». 15 000 глядачів були свідками цієї події. «Гірники» вийшли на поле в такому складі: воротар — Сергій Роздорожнюк, захист — Михайло Бойченко, Георгій Константиновський, півзахист — Павло Євтехов, Костянтин Пащенко, Беспалов, напад — Адам Коротинський, Михайло Пащенко, Микола Наумов, Федір Манов, Борис Терентьєв. Рахунок на 10-й хвилині відмінним ударом головою, після навісу Бориса Терентьєва, відкрив Костянтин Пащенко. Однак за п'ять хвилин форвард одеситів Петро Калашников забив м'яч у відповідь, потім вивів гостей уперед, а до кінця зустрічі суперники обмінялися голами — 2:3. Перший же офіційний матч «Стахановець» провів у Казані проти ще одного «Динамо» і поступився 1:4 (автором єдиного гола в складі «гірників» і відповідно першого в чемпіонатах став Федір Манов). 11 жовтня 1996 року президентом «Шахтаря» став Рінат Ахметов, з ім'ям якого пов'язаний подальший розвиток і процвітання клубу. Поставивши мету створити в Донецьку команду високого європейського рівня, президент рік за роком робив усе можливе задля її досягнення. Ахіллесовою п'ятою «Шахтаря» наприкінці 90-х були єврокубкові поєдинки. Відносно вдалим можна вважати 1997 рік, коли «Шахтар» пробився до 1/8 Кубка кубків, де двічі поступився італійській «Віченці». Проте в подальших єврокампаніях його зупиняли досить скромні клуби: швейцарський «Цюрих» і голландська «Рода». У 2000 році під керівництвом головного тренера Віктора Прокопенка «Шахтар» уперше в історії вийшов до групового етапу Ліги чемпіонів. «Гірники» за сумою двох матчів обіграли празьку «Славію». У зустрічі у відповідь спочатку гол Андрія Воробея перевів гру в овертайм, а потім, у додатковий час, переможну крапку поставив Сергій Ателькін. У групі з римським «Лаціо», лондонським «Арсеналом» і празькою «Спартою» донецька команда фінішувала на третьому місці. У цей же час інтенсивно розвивалася інфраструктура клубу. У 1999 році було створено дитячо-юнацьку школу ФК «Шахтар», а на місці старої тренувальної бази відкрилася сучасна СТБ «Кірша» — одна з найкращих у Європі. Відповідно до вимог УЄФА було модернізовано ЦС «Шахтар». Чотири рази «Шахтар» завойовував у цей період Кубок України. Після перемог у 1997 та 2001 роках донецька команда вийшла у фінал Кубка і в 2002-му, де в додатковий час перемогла київське «Динамо» із рахунком 3:2. У 2004 році «гірники» знову стали володарями Кубка України. Це було перше досягнення «Шахтаря» під керівництвом Мірчі Луческу. На період із 1996 до 2006 року припала ще одна подія, що відбулась уперше в історії клубу, — завоювання іншого престижного національного трофея. У матчі за Суперкубок України «Шахтар» улітку 2005 року переграв «Динамо» (1:1, по пенальті 4:3). Після того як «Шахтар» вибив з останнього в історії Кубка УЄФА (у наступному сезоні він був реорганізований у Лігу Європи) французький «Олімпік», на черзі був більш ніж принциповий суперник: у півфіналі донецькій команді протистояло київське «Динамо». Нічия на виїзді – 1:1 і перемога вдома – 2:1 відкрили «гірникам» шлях до фіналу єврокубка. Там належало помірятися силами з німецьким «Вердером». Переможцями заслужено стали «гірники» – 2:1. Голами у складі донеччан відмітилися Луїс Адріано й (уже в додатковий час) Жадсон. Уперше у своїй історії «Шахтар» виграв клубний європейський турнір! 29 серпня 2009 року відбулося урочисте відкриття нового стадіону команди, розташованого в Парку культури та відпочинку імені Ленінського комсомолу. Він отримав ім'я «Донбас Арена». Бюджет будівництва й впорядкування території навколо стадіону склав близько 400 млн доларів США. Сучасна арена може прийняти 51 504 глядачі й належить до футбольних стадіонів класу «Еліт», що дозволяє проводити тут матчі найвищого міжнародного рівня. 14 травня 2011 року на «Донбас Арені» відбулося грандіозне шоу, присвячене святкуванню 75-річчя ФК «Шахтар».

 

FC Metalist

History of one of the greatest Ukrainian clubs – "Metalist" Kharkiv began in December 1925, when football team on "Kharkiv steam-locomotive building plant" (present "Malyshev Plant") was created. Those years in team there were brought up such good players as USSR national team goalkeeper Alexandr Babkin, Ukrainian national team players Petr Semenov and his brother Pavel, in this team there also played USSR national team players Nikolay Krotov and Ivan Natarov.     Team “KhPZ” becomes champion in Kharkiv for the first time, and next year makes its debut in the USSR championship.   1956-1961   In 1956 under the name “Avangard”(substituting another Kharkiv team “Lokomotiv” in “B” Class Tournament) team makes another debut in Soviet tournament and since that time becomes permanent participant of the USSR Championship and the USSR Cup and since 1992 – participant of Ukrainian Cup and Championship. During four seasons (1956 – 1959 ) “Avangard” players were playing in “B” Class Tournament, but in 1960 after reorganization of USSR football system, they received a place in the main tournament. Next year Kharkiv players coached by Alexandr Ponomarev from Moscow and his assistant Vitaliy Zub took the 6th place – team best achievement in the USSR Championships.   1967-1968   In 1967 the team was renamed in "Metalist" in connection with the transition in the All-Union sports society "Zenit" (one version is that the name of the team was given by their coach Victor Kanevsky, but the other – by the management of Malisheva Plant) and this name has left till nowadays. This time the team`s aim was to have 27 points and they had even more – 28, but “Sudostroitel” from Mykolayiv had 55 points by the end of the season, which was on 6 points more (45:18). Symbolically, that then the team was trained by Eugene Lemeshko - the same coach that headed the Kharkiv club soon after that.     This year was special for "Metalist" – they have finally won the biggest Championship in the country - USSR Cup!   1992-2001   Since 1992 ‘Metalist’ takes part in national tournaments. In Ukrainian High League Kharkiv players made their debut in 1992, and in the second Ukrainian championship they took the high fifth place. In that season the team was headed: in the first part by Leonid Tkachenko, then by Victor Aristov, and at last by Sergey Dotsenko. After three seasons in High League the team left the group of the national strongest ones and joined it only after four years, having become a second-best in the tournament of the First League in 1998. In the 9th and 11th national championships ‘Metalist’ coached by Mikhail Fomenko again showed its best result – the 5th place in the High League       2005-2006   Since these years "Metalist" became one if the greatest football clubs in Ukraine – all thanks to the new president of the club – Oleksandr Iaroslavskyi – one of the most influential and successful businessmen in the country. In the 15th Championship “Metalist” coached by one of the best specialists Myron Markevych, repeated its best achievement – 5th place and its best players received invitations to national teams (Ganzarchyk – Poland, Kucher – Ukraine, Jakobia – Georgia, Bordian – Moldova).     "Metalist" for the fourth consecutive season, won the bronze medal and updated record of the national championships on this indicator, set the season before. And the fourth time Kharkiv team let ahead only two acknowledged giants of Ukrainian football - Donetsk "Shakhtar" and Kyiv "Dynamo". "Metalist`s" autumn European Cup campaign in Europa League - 2010/2011 was also successful. Overcoming the group stage and taking the second place in the company of such teams as the Dutch PSV, the Italian "Sampdoria" and Hungarian "Debrecen", Kharkiv club went into the round of the playoffs.     "Metalist" won a fifth consecutive "bronze" of the national championship. As the number of such medals today there are no equals to the club`s head coach Myron Markevych in Ukraine, because no domestic coach led his team to third place for six times ever. Moreover, with "Metalist" Mr. Markevych did it five times in a row, which is also a record today. A total of six and a half years as head coaching for "Metalist" Myron Markevych has held 200 matches, won 117 times and managed to score 395 points with the team. In season-2011/2012 "Metalist" continued to pursuit the two leaders, taking their points in away matches: with Kyiv "Dynamo" Kharkiv team played in a draw (1:1), and beat Donetsk "Shakhtar" (2:1). Again, "Metalist" has successfully conducted autumn in Europa League. First, they had easily overcame the resistance of the French "Sochaux" in the round of the playoffs, and then the group G in the fight against the Dutch, "AZ", Swedish "Malmo" and Austrian "Austria" they took first place with a 6-point gap from the second place and before the end of the tour, secured a victory in the group stage and the further way in the playoffs. Eight consecutive win-win matches - it's a club`s record in the history of "Metalist`s" games in European competitions.

Історія одного з найсильніших клубів України - харківського "Металіста" - розпочалася в грудні 1925 року, коли при колективі Харківського паровозобудівного заводу (нині "Завод ім. Малишева") була створена футбольна команда. У ті роки в колективі були виховані такі чудові футболісти, як воротар збірної СРСР Олександр Бабкін, гравці збірної України Андрій Пономаренко і брати Петро та Павло Семенови, в цій команді продовжували свій спортивний шлях і гравці збірної Союзу Микола Кротов та Іван Натаров.     Команда ХПЗ вперше стає чемпіоном Харкова, а вже в наступному сезоні дебютує в розіграші Кубка СРСР.   1956-1961   У 1956 році під назвою "Авангард" (змінивши земляків з команди "Локомотив" і заявивши до класу "Б") команда вдруге дебютує на всесоюзної арені і з тих пір є незмінним учасником чемпіонатів Союзу та розіграшів Кубка СРСР, а з 1992 року - чемпіонатів та розіграшів Кубку України. Протягом чотирьох сезонів (1956 - 1959 рр..) Авангардовци виступали в класі "Б", а коли в 1960 році відбулася реорганізація футбольного господарства Союзу, їм було надано місце в головному турнірі. На наступний рік харків'яни під керівництвом тренера з Москви Олександра Семеновича Пономарьова та його помічника Віталія Микитович Зуба зайняли 6-е місце - це вище досягнення команди у чемпіонатах СРСР.   1967-1968   В 1967 році команда була перейменована в "Металіст" у зв'язку з переходом у всесоюзне спортивне товариство "Зеніт" (за однією з версій, назву команді дав її тодішній тренер Віктор Каневський, а за іншою - керівництво заводу ім. Малишева) і під цією назвою виступає до цього часу. У сезоні 1968 року "Металіст" поставив перед собою завдання виграти зональний турнір другої групи класу "А", в якому виступав 21 колектив. У першому колі вони навіть трішки перевершили намічені плани, набравши 28 очок замість 27. Однак у підгрупі нашлась команда, потенціал якої наставники "Металіста" явно недооцінили - "Судостроитель" з Миколаєва. До кінця зональних зустрічей він на 6 очок обігнав зайняли друге місце харків'ян, в активі яких було 55 очок (45:18). Символічно, що з ними працював той самий тренер Євген Лемешко, який досить скоро надовго очолив відчувший лихо харківський клуб.     Цей рік - особливий в історії футбольного клубу "Металіст". 28 травня, обігравши в фіналі Кубка СРСР гравців московського "Торпедо" з рахунком 2:0, харківські футболісти вперше завоювали почесний трофей радянського футболу.   1992-2001   З 1992 року "Металіст" виступає в національних турнірах. У вищій лізі чемпіонату України харків'яни дебютували в 1992 році, а у другому розіграші зайняли високу 5-е місце. У тому сезоні командою керували: у першому колі Леонід Ткаченко, затем Виктор Аристов и, наконец, Сергей Доценко. Після трьох сезонів виступу у вищій лізі команда покинула групу найсильніших команд країни і повернулася в її ряди тільки через чотири роки, став призером турніру команд першої ліги в 1998 році. В 9-м і 11-му чемпіонатах країни "Металіст" під керівництвом Михайла Фоменко повторив свій кращий результат - 5 місце у вищій лізі.   2005-2006   Але воістину грандіозні успіхи прийшли до команди, коли президентом футбольного клубу "Металіст" став Олександр Владіленович Ярославський - один із самих впливових українських бізнесменів, патріот Харкова і правдивий ценитель футболу. У 15-му чемпіонаті України, під керівництвом одного з кращих тренерів країни Мирона Богдановича Маркевича, "Металіст" знову повторив своє найкраще досягнення, посівши 5-е місце за його підсумками, а відразу кілька футболістів викликалися в національні збірні своїх країн (Ганцарчік - Польща , Кучер - Україна, Джакобія - Грузія, Бордіян - Молдова).     "Металіст" в четвертому сезоні поспіль завоював бронзові медалі і оновив рекорд національних чемпіонатів за цим показником, поставлений сезоном раніше. Осіння єврокубкова кампанія "Металіста" в Лізі Європи-2010/2011 також пройшла успішно. Подолавши груповий етап і зайнявши друге місце в компанії таких колективів, як голландський ПСВ, італійська "Сампдорія" і угорський "Дебрецен", харківський клуб вийшов у раунд плей-офф.     "Металіст" завоював п'яту поспіль "бронзу" національного чемпіонату. За кількістю медалей такого гатунку рівних на сьогодні головному тренеру клубу Мирону Маркевичу в Україні немає, адже 6 раз виводити команди на третє місце ще жодному наставнику вітчизняних команд не доводилося. Причому, з "Металістом" Мирону Богдановичу це вдалося зробити п'ять разів поспіль, що теж на сьогодні є рекордом. Всього за 6 з половиною років роботи в якості головного тренера "Металіста" Мирон Маркевич провів 200 матчів, здобув в них 117 перемог і зумів набрати з командою 395 очок.   У сезоні-2011/2012 "Металіст" продовжив погоню за двома лідерами, відібравши у них очки в гостях: з київським "Динамо" харків'яни зіграли внічию (1:1), а донецький "Шахтар" обіграли (2:1). Знову вдало провів "Металіст" єврокубкову осінь в Лізі Європи. Спочатку він без проблем подолав опір французького "Сошо" в раунді плей-офф, а потім у групі G в боротьбі з голландським "АЗ", шведським "Мальме" та австрійською "Аустрією" зайняв перше місце з 6-очковим відривом від другого місця і достроково, за тур до закінчення, забезпечив собі перемогу в групі і вихід у стадію плей-офф. 8 поспіль безпрограшних матчів - це клубний рекорд за всю історію ігор "Металіста" в єврокубках.