“Про сутність філософії”
Ті форми сприймання життя і світу, які ми називаємо “філософськими”, є витвором двох чинників: перший – це успадковані нами релігійні та етичні концепції; а другий – щось ніби дослідження, яке можна назвати “науковим”, уживаючи це слово в його щонайширшому розумінні. Кількісне співвідношення цих двох чинників у різних філософських системах коливається в дуже широких межах, проте наявність обох їх до певної міри визначає філософію як таку.
У моєму розумінні філософія є щось проміжне між теологією і наукою. Подібно до теології, вона містить міркування, роздуми щодо предметів, точне знання яких поки що не досягнуте й не піддається доведенню; проте, подібно до науки, вона апелює скоріше до людського розуму, ніж до авторитету, – авторитету чи то традиції, чи то одкровення, але між теологією і наукою є Нічия Земля, на яку проводяться наскоки з обох боків; оця Нічия Земля і є філософія. Майже всі питання, що становлять найбільший інтерес для умоглядних натур, такі, на які наука неспроможна відповісти; а самовпевнені відповіді теологів уже не здаються такими переконливими, як вони здавалися в минулі сторіччя. Чи поділяється світ на дух і матерію, а коли так, то що таке дух і що таке матерія? Чи дух підпорядкований матерії, а чи він наділений якимись незалежними силами? Чи має всесвіт якусь єдність або якусь мету існування? Чи він розвивається до якоїсь визначеної форми? Чи закони природи справді існують, а чи ми віримо в них тільки з властивої нам любові до впорядкованості? Чи людина – це те, чим вона видається астрономові, тобто грудочка з засміченого вуглецю та води, яка безсило повзає по невеликій і незначущій планеті? А чи вона – те, чим видається Гамлетові? А може, вона – і те, й те водночас? Чи існує один спосіб життя – шляхетний і другий – нищий, а чи всі способи життя просто марні? Якщо шляхетний спосіб життя справді існує, то в чому він полягає і як його досягти? Чи добро має бути вічним, щоб варто було шанувати його, чи його варто шукати навіть і тоді, коли всесвіт невідворотно прямує до загибелі? Чи справді існує така річ, як мудрість, а чи те, що здається мудрим, є тільки до краю витонченим безумством? На такі запитання знайти відповідь у лабораторії неможливо...
Ви можете спитати: навіщо ж марнувати час на такі нерозв’язні проблеми? На це запитання хтось може відповісти як історик, а хтось – як людина, що стала віч-на-віч перед страхіттям всесвітньої самотності. (Рассел Бертран. Історія західної філософії / Пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Та-ращука. – К.: Основи, 1995. – С. 5 – 6.)
Завдання дискусії.У чому, на думку Б. Рассела, полягає сутність філософії? Що спільного, та що відмінного між філософією, наукою і релігією? У чому полягає особливість питань, на які намагається відповісти філософія?
Форма дискусії – публічне обговорення.