“Захід – Схід: започаткування філософських традицій”
Обгрунтування.Як уже було з’ясовано, виникнення філософії відбувалось у найбільш розвинутих цивілізаціях стародавнього світу – Стародавній Індії, стародавньому Китаї (на Сході) і Стародавній Греції (в Европі). Саме перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої – вищої – є якісним переходом до більш прогресивного способу життя. І це стосується не тільки особливостей економічного укладу. Подібні трансформаційні процеси призводять до суттєвих змін у світогляді людини. Становлення та розвиток філософії мав певну специфіку в кожній із них. Крім того, ця специфіка фактично відбивала особливості соціокультурного розвитку і Заходу, і Сходу.
Однією з важливих особливостей перших, відносно цілісних філософських систем Стародавнього Сходу є її тісний зв’язок з релігією. Практично про кожну з них (йога, буддизм, конфуціанство та ін.) ми говоримо не просто як про філософську систему, а як про систему філософсько-релігійну. Філософські ідеї цього часу ще невідокремлені ні від релігійних, ні навіть від міфологічних, вони «розчинені» в них. У давньосхідній філософії «розуміти» означає бути в єдності зі світом, відчути свою вихідну, глибинну причетність до космосу, до Всесвіту. Ще однією з рис філософії, що розглядається, виступає орієнтація на авторитет учителя, наставника. Його особистість завжди є носієм прихованого, незафіксованого, але суттєвого змісту, який надає ідеї, теорії цілісності. У філософії Стародавнього Сходу пізнання ототожнюються зі змістом та шляхом духовного удосконалення, при цьому одним із важливих способів збагнення сенсу виступає мовчання, особиста внутрішня концентрація. Мабуть, саме тому образ мислителя, філософа Сходу уявляється нашій свідомості як образ самітника (напр. Будда). Також слід зазначити ще одну важливу рису давньосхідної філософії – ту, яка визначає мету всілякого знання як розробку життєвих цінностей, що виходять за рамки задовільнення безпосередніх потреб.
Серед найбільш значних особливостей античної філософії слід зазначити її космоцентричний характер. Він був обумовлений інтересом мислителів до пізнання та розуміння сутності природи, космосу, всесвіту. Тому перші філософські дослідження були спрямовані на вивчення саме цих проблем. Не менш значною рисою даного історичного типу філософії є спроба раціонального осягнення навколишнього світу, що пов’язане з прагненням систематизувати знання, надати їм логічної обгрунтованості. Подібний факт сприяв початку формування принципів класичного європейського мислення, для якого розуміти означає дати опис результату, котрий має стійкий характер і може бути експериментально відтворений. Антична філософія розвивається в тісному взаємозв’язку та взаємодії з розвитком природознавства. Можливо, саме тому філософія переймає мету наукового пошуку – істину, що має практичну віддачу. Слід звернути увагу також на те, що філософія античності сформувала й відображає індивідуалізм усієї західної культури. При розгляданні давньосхідної філософії мова була про течії, напрямки, школи, філософія ж Стародавніх Греції та Риму надзвичайно персоніфікована – Геракліт, Піфагор, Сократ, Платон і т. д.
Завдання. Опанувавши рекомендовану літературу, порівняти особливості генезису та специфіки філософської думки Стародавнього Сходу та античного світу. Також необхідно висловити думку про вплив стародавньої філософії на особливості соціокультурних традицій Заходу та Сходу і формування відповідного типу світогляду.
Форма проведення “Круглого столу”. Публічне обговорення на основі виступів студентів відносно специфіки становлення та розвитку філософії на стародавньому Сході та в античному світі.
Література: [2; 8; 11; 12; 16; 22; 38; 56; 58; 84; 90; 129; 130; 131].