“Схоластика: суперечка номіналізму та реалізму”
Обгрунтування.Одним із найбільш цікавих періодів у розвитку схоластики був період суперечки між двома напрямками суспільної думки цього часу – номіналізмом (від лат. nomen – ім’я) та реалізмом (від лат. realis – реальный). Сперечання було відносно проблеми всезагального, або універсального. Філософська основа спору – відношення загального та одиничного. Представники реалізму (Ансельм Кентерберійський, Іоганн Скотт Еріугена та ін.) приписували існування лише загальному. Радикальні теоретики цього напрямку стверджували, що загальне існувало до одиничних речей і може існувати поза ними (наприклад ідея). Їх методологічною основою було вчення Платона. Помірні реалісти, базуючись на ідеях Аристотеля, вказували, що загальне реально існує в речах, але ніяк не поза ними. Представники номіналізму (Росцеллін, Іоганн Дунс Скот, Уільям Оккам), напроти, не допускали реального існування універсалій, проголосивши, що загальне існує лише після речей. Радикальні номіналісти називали загальні поняття умовними знаками, ілюзією, продуктом людської уяви. Помірні представники цього напрямку розглядали загальні поняття не як самостійні речі, а як думки, слова, окремі поняття, що створюються свідомістю людини.
Завдання. Опанувавши рекомендовану літературу, враховуючу власну позицію у відповідності до середньовічної ситуації, необхідно висловити думку до суперечки двох напрямків: номіналізму та реалізму. Свою позицію необхідно підкріпити доказами та проілюструвати прикладами світоглядної побудови картини світу. Зробити це необхідно, умовно перебуваючи у середньовічній епосі.
Форма проведення.Публічна дискусія з розмежуванням на табори прибічників того чи іншого напрямку, відокремлення експертів, що виступають від імені Ф. Аквінського як мислителя, який знайшов консенсус і створив єдину концепцію.
Одним із завдань семінарського заняття може бути написання творів та темами, що детерміновані специфікою та подіями епох, які вивчаються. Написання твору слід починати після опанування рекомендованої літератури. Основна вимога до написання твору – авторський текст; бажано, щоб він був обгрунтованим, демонстрував не просто життєву позицію, а власні світоглядні настанови.
Тематика творів:
1. Проблема свободи людини в епоху середньовіччя та епоху Відродження.
2. Дж. Бруно: відмова від життя заради ідеї. Міркування про вчинок вченого.
3. Надії людини в соціально-утопічних моделях суспільства (на прикладі теорій мислителів епохи Відродження).
4. Мета оправдовує засоби. Чи може такий принцип бути життєвою стратегією?
5. Чи легко бути гуманістом? Середньовіччя. Відродження. Сучас-ний світ.
Література: [13; 14; 18; 21; 37; 58; 70; 77; 85; 111; 121; 122; 129; 130].
Тема 4. Філософія Нового часу та Просвітництва
Знання – сила