“Проблема джерела знання й її раціоналістичне й емпіричне вирішення”
Обгрунтування теми дискусії.Епістемологічна (= гносеологічна; гр. еpisteme, gnosis – знання) позиція раціоналістів: ми володіємо двома видами знання. Це: 1) досвід окремих явищ зовнішнього і внутрішнього світу та 2) раціональне знання про сутність речей у вигляді загальнозначущих істин. Суперечка раціоналізму й емпіризму вирує навколо другого виду знання. Раціоналісти (Ratio = розум, звідси раціоналізм) твердять, що за допомогою раціональної інтуїції ми одержуємо знання всезагальних істин (наприклад пізнаємо Бога, людську природу і мораль).
Прибічники емпіризму (Empiri = досвід, звідси емпіризм) заперечують раціональну інтуїцію, яка дає нам таке знання. Згідно з їхньою епістемологією, ми отримуємо знання за допомогою досвіду, який вони нарешті зводять до чуттєвого досвіду (сенсуалізм). Як виключення розглядається знання, що отримується за допомогою аналізу понять і дедукції, як це має місце у логіці і математиці. Однак ці обидва різновиди знання, згідно емпіризму, не говорять нам нічого про суттєві риси буття.
Раціоналісти вважають, що ми здатні пізнати реальність за допомогою одних лише понять, тоді як емпірики (емпірицисти) виводять все знання про реальність із досвіду. Згідно раціоналістичного тлумачення, уточнюючи поняття на кшталт свободи, цноти, добра, Бога, справедливості, влади тощо, ми отримуємо знання про щось реальне.
Ситуація ускладнюється через те, що “емпірики” і раціоналісти по-різному розуміють згадані форми пізнання. Наприклад, досвід може бути інтерпретований у якості пасивного процесу сприйняття, що “наповнює” суб’єкт простими враженнями зовнішніх речей. Потім суб’єкт комбінує ці враження, наприклад, відповідно до їх подібності і відмінності, появі разом чи окремо тощо, і це приводить до виникнення знання про речі, що сприймаються (емпіризм). Досвід також може розумітися як завжди структурований або завдяки апріорним формам чуттєвості і розсудку (І. Кант) чи людськими інтересами та діями (феноменологія).
Постановка питання про раціональну інтуїцію пов’язана, наприклад, з пізнанням нормативних питань (що добре, а що зле; що справедливе, а що ні; що треба робити, а від чого треба відмовитись тощо). Коли раціоналіст говорить про “вроджені ідеї”, наприклад у царині релігії чи моралі, то він передбачає саме такий різновид інтуїції. Але суто емпірична точка зору заперечує, що існує знання з нормативних питань. Інакше кажучи, і раціоналісти і прибічники емпіризму згодні: ми здатні мати нормативні знання в тому сенсі, що можемо знати, що ті чи інші люди вважають правильними певні норми. Але вони розминаються відносно нашої можливості знати, що ті чи інші норми є правильними.
Завдання дискусії.Опанувавши рекомендовану літературу та використовуючи власний досвід зіткнення з “нескінченністю духу”, наведіть аргументи “за” і “проти” раціоналістичного та емпіричного вирішень проблеми джерела знання.
Форма проведення дискусії. Публічна суперечка з розмежуванням на табори (партії), виокремленням експертів та пересічного загалу.
Вільне семінарське заняття можливе у формі написання студентами есе за просвітницькою проблематикою. Самі просвітники вважали їх знаряддям популяризації своїх ідей. Есе – це твір стислий, барвистий, бажано – жвавий та дотепний і, безумовно, полемічний.
Рекомендована тематика есе:
1. Просвітництво – “царство розуму” чи “тиранія розуму”?
2. Просвітницькі салони як знаряддя емансипації жінок
3. Модерн (сучасність) як реалізація проекту Просвітництва.
4. Деїзм як раціональна і природна релігія.
5. Вольтер як сакральний символ свободи.
6. Від толерантності до “політичної коректності”: три століття лібералізму.
7. Чи “природна” приватна власність?
8. “Колись стане краще – ось наше сподівання”: прогрес як міфологема.
9. Абстрактний Розум contra (проти) традицій і метафізики.
10. Гільйотина і Просвітництво.
Література [23; 26; 34; 45; 75; 108; 109; 110; 117; ; 134]
Тема 5. Німецька класична філософія
Мудрість, розглянута теоретично, означає пізнання вищого блага, а розглянута практично – відповідність волі з вищим благом.