1. Визначте напрямок західноєвропейської філософії ХХ ст., який аналізує мовні засоби пізнання:
а) антропофілософія;
б) конвенціоналізм;
в) критичний реалізм;
г) історичний матеріалізм;
д) аналітична філософія?
2. Представники конвенціоналізму вважали, що основою марема-тичних та природничих теорій є:
а) домовленість між науковцями;
б) практичні навички;
в) закони лінгвістики;
г) релігійні переконання.
3. Ідеї неопозитивізму притаманні:
а) Баденській школі;
б) Франкфуртській школі;
в) Лондонській школі;
г) Віденському кружку.
4. Критичний реалізм був реакцією на:
а) неореалізм;
б) неопозитивізм;
в) неокантіанство;
г) неотомізм.
5. Неопозитивісти своїм завданням вважають:
а) розробку методу логічного або лінгвістичного аналізу знання;
б) пізнання найбільш загальних законів, систематизацію наукових знань;
в) вивчення проблем буття;
г) розкриття „шрифтів буття” – різних виразів трансценденції.
6. Представники неореалізму висунули положення:
а) неможливість взаємодії душі та тіла без прямого втручання Бога у кожному окремому випадку;
б) усе позитивне знання – сукупний результат спеціальних наук;
в) наука, згідно позитивізму, не потребує ніякої філософії, яка б стояла над нею;
г) про безпосередню пізнаваємость речі у свідомості, яка веде до розчинення зовнішнього світу у мисленні.
7. Герменевтика – це:
а) напрямок у філософії, який розглядає наукові поняття, теорії та гіпотези як інструменти, необхідні для орієнтації людини в її взаємодії з природою та суспільством;
б) вчення про „розуміння” як методологічна основа гуманітарних наук;
в) філософська традиція, яка трактує філософію як загальний метод вирішення людських проблем;
г) філософська школа, яка аналізує суб’єктивні переживання відчуженості особистості від зовнішнього світу.
8. Які закони А. Шопенгауер вважав універсальними:
а) закон причинності, буття, пізнання, мотивації;
б) єдність та боротьба протилежностей;
в) закони трьох поступових стадій інтелектуальної еволюції людини, підкорення фантазії спостереженню;
г) перехід кількісних змін в якісні.
9. Об’єкт дослідження структуралізму є:
а) культура як сукупність знакових систем (мова, наука, мистецтво, міфологія, мода, реклама);
б) уся наша дійсність;
в) мова;
г) співвідношення виробничих сил та виробничих відносин.
10. Головна ідея феноменології становить:
а) уявлення про світ – сукупність ілюзій, фікцій;
б) моральні положення та поняття не є не істиними, не є хибними; вони позбавлені пізнавального змісту;
в) знання найбільш достовірно є даними нам в чуттєвій формі;
г) нередуцируємість свідомості, людського буття, особистості та предметного світу, психофізичній природі, соціуму, духовній культурі.
11. Що, на думку А. Шопенгауера, є корінням усього сущого:
а) нежива природа;
б) людина;
в) воля;
г) інтуїція?
12. Згідно з А. Бергсоном дійсною та первісною реальністю є:
а) життя як метафізично-космічний процес;
б) воля до влади;
в) інтелект;
г) несвідоме.
13. В основі „феноменологічної онтології” Ж.-П. Сартра є протистав-лення:
а) зла та добра;
б) об’єктивності та суб’єктивності;
в) свободи й необхідності;
г) онтології та гносеології.
14. Осягнення смислових зв’язків Е. Гуссерль називає:
а) „потоком феноменів”;
б) пізнанням;
в) вивченням;
г) споглядання сутностей.
15. Як, згідно з М. Хайдеггером можна пізнати світ буття:
а) усвідомленням людського існування;
б) за допомогою наукових знань;
в) через віру в Бога;
г) завдяки несвідомому?
16. Найважливішим засобом пізнання в герменевтиці є:
а) „бритва Оккама”;
б) майєвтика;
в) спростування;
г) налагодження продуктивного діалогу.
17. Яке поняття Б. Рассел тлумачить як „логічну фікцію, яка зручна для позначення сфери дії каузальних законів”:
а) пізнання;
б) дух;
в) розум;
г) матерія?
Література: [30; 49; 61; 76; 78; 79; 89; 115; 137; 141; 141].
Тема 8. Проблема буття (онтологія)
Думка співвідноситься з буттям, як зір зі світлом. Я мислю, отже, буття є, оскільки моя думка потребує буття. Вона не охоплює його аналітично, але перебуває у відношенні до нього.
Г. Марсель
Основне завдання кожної філософії полягає у вирішенні проблеми буття світу. Рішенням цієї проблеми займалися усі філософи, як би по-різному вони не формулювали саму проблему.
Ф. Шеллінг