Фізичні властивості

До фізичних відносять теплові властивості (теплоємність, теплопровідність, температура плавлення, теплове розширення), електричну провідність, магнітну проникність, густину, колір тощо.

Теплоємністю називають здатність металу при нагріванні поглинати певну кількість теплоти. Теплоємності різних металів порівнюють за значенням питомої теплоємності. Питома теплоємність — це кількість теплоти, що необхідна для підвищення температури 1кг металу на 1 °С. Питома теплоємність залежить від температури, хоча в багатьох випадках цією залежністю нехтують.

Теплоємність речовин залежить від умов нагрівання. Розрізняють теплоємність при постійному тиску СР і теплоємність при постійному об'ємі Сv. Завжди Ср> Сv. Для твердих речовин теплоємності СР і Сv мало відрізняються. Питомі теплоємності деяких матеріалів наведені у табл. 2.

Таблиця 2 – Питомі теплоємності деяких матеріалів при постійному об'ємі

Матеріал Сv,КДж/(кг*град) Матеріал Сv,КДж/(кг*град)
Дерево (сосна, дуб) 1,7-2,8 Сu 0,39
Fе 0,45 Sn 0,23
Аu 0,13 Нg 0,14
Латунь 0,38 Рb 0,13
Лід 4,19 Сталь 0,46
Мg 1,3 Чавун 0,50

 

Теплопровідністю називають здатність металів передавати теплоту від більш нагрітих до менш нагрітих ділянок тіла. Теплопровідність характеризується коефіцієнтом теплопровідності , Вт/(м*град). Велику теплопровідність мають при 0 °С срібло, алюміній, мідь (табл.3). Теплопровідність заліза майже у 5 разів менша, ніж міді. Малу теплопровідність мають марганець, вісмут, титан.

Таблиця 3 - Коефіцієнти теплопровідності деяких матеріалів

Матеріал , Вт/(м*град) Матеріал , Вт/(м*град)
Аg 429,0 Н2О 0,6
Сu 403,0 Скло 0,4-1,0
Fе 86,5 Дерево 0,16-0,25
Sn 68,2 Азбест 0,12
Рb 35,6 О2 0,024
Нg 7,82 N2 0,024

 

Теплопровідність має велике значення при виборі матеріалу для деталей. Наприклад, якщо метал погано проводить теплоту, то при нагріванні і швидкому охолодженні (термічна обробка, зварювання) в ньому утворюються тріщини. Деякі деталі машин (лопатки турбін, поршні двигунів) повинні виготовлятися з металів, що мають високу теплопровідність.

Температурою плавлення Тт називають температуру переходу металу з твердого стану до рідкого. Залежно від температури плавлення розрізняють:

— тугоплавкі метали (W - 3416 °С. Rе - 3180 °С, Та - 2950 °С, NЬ - 2500 °С, Мо - 2620°С, Нf - 2222 °С, Сr — 1903 °С, V - 1900 °С, Zr -1852 °С, Ті- 1725 °С);

—легкоплавкі метали (Sп — 232 °С, РЬ — 327 °С, Zп — 419,5 °С, Аll— 660 °С)

Найнижчу температуру плавлення (—38,9 °С) має Нg.

До особливо тугоплавких сполук відносяться ТіN — 3200 °С, НfN — 3580 °С, ZrС - 3805°С, ТаС - 4070 СС, НfС - 4160 °С.

Домішки у кристалічних речовинах знижують температуру плавлення. Цим користуються на практиці для одержання сплавів з низькою температурою плавлення. Наприклад, сплав Вуда, що містить 50 % Ві, 25 % РЬ, 5 % Sп, 12,5 % Сd має температуру плавлення 68 °С.

Тепловим розширенням називають здатність металів збільшуватися в розмірі при нагріванні і зменшуватися при охолоджуванні. Теплове розширення визначається коефіцієнтом лінійного розширення — (к. л. р.); останній () характеризує збільшення одиниці довжини при нагріванні на 1 °С від 0 °С:

де l1, l2 — початкова і кінцева довжина взірця,

t1, t2 — початкова і кінцева температура.

Коефіцієнт об'ємного розширення (к. о. р.) дорівнює 3. Великий к. л. р. при 20 °С мають: RЬ – 90 * 10-6, Zп - 30-10-6, РЬ -28*10-6, АІ —23,1*10-6, Си- 16,4*10-6, Fе - 11,5* 10-6 Для порівняння к. л, р. скла становить (7—9)* 10-6; кремнію при 3 °С — 2,5 * 10-6.

Малий к. л.р. мають: W - 4,3 *10-6, Мо — 4,9 * 10-6, Ті — 7,14*10-6. Коефіцієнт лінійного розширення визначають на дилатометрі.

Теплове розширення необхідно враховувати при зварюванні, куванні, гарячому штампуванні, при складанні точних з'єднань і приладів, при будівництві мостових форм, укладанні залізничних рейок.

Електрична провідність та електричний опір характеризують здатність металів проводити електричний струм. Висока електрична провідність необхідна, наприклад, для проводів електричного струму (Си, А1) і навпаки, при виготовленні електронагрівальних приладів і печей необхідні сплави з високим електричним опором (ніхром, константан, манганін).

Малий питомий опір електричному струму (мкОм * м) при 20 °С мають: Аg — 0,0159; Си — 0,0175; А1 — 0,028; великий питомий опір — Мп— 1,85; Ві - 1,068.

За електричною провідністю матеріали розділяють на провідники, напівпровідники та діелектрики. Провідники мають провідність > 106 (Ом*м)-1, напівпровідники = 10-8—106(Ом*м)-1, діелектрики — < 10-8 (Ом*м)-1.

Електрична провідність металів залежить від ступеня їх чистоти. У чистих металів питомий опір менший ніж у сплавів.

Електрична провідність металів залежить від температури. При підвищенні температури вона зменшується.

Багато металів (Аl, Ті, Zп, РЬ та ін.) при низьких температурах набувають властивості надпровідності (тобто зниження електричного опору до нуля). Надпровідність — властивість багатьох провідників, при якій їх електричний опір стрибком падає до нуля при охолодженні нижче відповідної, критичної температури Тк. Температура, при якій спостерігається повне зникнення опору, називається критичною. Критичні температури чистих металів знаходяться в інтервалі від сотих часток градуса Кельвіна (К) до 9 К (табл. 4). У надпровідний стан можуть переходити також кілька стільників металічних сплавів і сполук та деякі сильно леговані напівпровідники.

Таблиця 4 - Температура переходу в надпровідний стан і критичне магнітне поле

Речовина Критична температура Тк, К Критичне поле Н0
РЬ 7,2
Та 4,5
Sп 3,7
Аl 1,2
Zп 0,88
W 0,01

 

Магнітні властивості.

Другий найважливіший параметр для надпровідників — критичне магнітне поле Но, при перевищенні якого надпровідники переходять у нормальний (ненадпровідний) стан (табл. 4).

Магнітні властивості.

Коефіцієнт магнітної проникності:

де В— магнітна індукція,

Н - напруженість магнітного поля.

Максимальну магнітну проникність мають Fе (до температури 768 °С), Мі, Со та деякі сплави (наприклад, Fе+Nі). Інші метали мають незначну магнітну проникність, їх вважають практично немагнітними,

Матеріали з магнітними властивостями застосовують в електротехнічній апаратурі та для виготовлення магнітів,

Густина металу характеризується масою в одиниці об'єму. За густиною всі метали ділять на легкі (менше 4500 кг/м3) і важкі. Густина має велике значення при створенні різних виробів. Наприклад, в літа-ко- та ракетобудуванні прагнуть використовувати легші метали і сплави (алюмінієві, магнієві, титанові), що сприяє зниженню маси виробів.

Найбільшою густиною відрізняється ОS — 22500 кг/м-, найменшою — Lі- 530 кг/м3.

Кольором називають здатність металів відбивати світлове випромінювання з відповідною довжиною хвилі і набувати при цьому забарвлення. Наприклад, Си має рожево-червоний колір, АІ — сріблясто-білий.

Механічні властивості

Під механічними властивостями розуміють здатність металу чинити опір дії зовнішніх сил. При виборі матеріалу для виготовлення деталей машин необхідно враховувати його механічні властивості (міцність, пружність, ударну в'язкість, твердість та витривалість), їх визначають за допомогою механічних випробувань, при яких метали піддають дії зовнішніх сил (навантажень). Зовнішні сили можуть бути статичними, динамічними або циклічними (повторно-змінними). Навантаження викликає у твердих тілах напруження і деформацію.

Напруження — відношення навантаження до одиниці площі поперечного перерізу зразка.

Деформація — зміна форми та розмірів твердого тіла під впливом зовнішніх сил.

Для визначення міцності, пружності і пластичності метали у вигляді зразків круглої (плоскої) форми випробовують на статичне розтягання — за ГОСТом 1497. Випробування проводять на розривних машинах і одержують діаграму розтягання (рис. 1).

 

 

Рис. 1. Умовна діаграма розтягання

 

На осі абсцис відкладають значення деформації, на осі ординат — навантаження, яке прикладене до зразка.

Міцність — здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під дією навантаження. Міцність оцінюється максимальним навантаженням, що витримує матеріал без руйнування (Ртах), навантаженням при якому відбувається пластична деформація (РТ). До характеристик поведінки матеріалу відносять навантаження при якому залишкове видовження досягає 0,05 % (Рпр) і навантаження до якого виконується закон Гука (Рпц), а також навантаження при якому відбувається руйнування (Рк).

Чим вище відносне видовження і звуження для матеріалу, тим він більш пластичний. У крихких матеріалів ці значення близькі до нуля. Крихкість конструкційного матеріалу — властивість негативна.

Ударна в'язкість — здатність матеріалу чинити опір динамічним навантаженням. Ударна в'язкість визначається відношенням витраченої на руйнування зразка роботи до площі його поперечного перерізу і вимірюється в МДж/м2:

КС = К / F.

Визначення ударної в'язкості особливо важливе для металів, які працюють при низьких температурах і виявляють схильність до холодноламкості. Чим нижчий поріг холодноламкості, тобто температура, при якій в'язке руйнування матеріалу переходить у крихке, і більший запас в'язкості матеріалу, тим більш надійним є матеріал.

Холодноламкість — зниження ударної в'язкості при низьких температурах.

Циклічна в'язкість — здатність матеріалу поглинати енергію при повторно-змінних навантаженнях. Матеріали з високою циклічною в'язкістю швидко гасять вібрації, які є причиною передчасного руйнування. Наприклад, чавун має високу циклічну в'язкість. Для станин верстатів і корпусних деталей чавун цінніший від вуглецевої сталі.

Твердість — здатність матеріалу чинити опір проникненню в нього іншого, твердішого тіла. Високу твердість мають металорізальні інструменти: різці, свердла, фрези. Твердість металу визначають за Брінелем, Роквелом і Вікерсом.

Твердість металу в малих об'ємах оцінюють шляхом визначення мікротвердості. Наконечник приладу являє собою алмазну піраміду (чотиригранну) з кутом при вершині 136°. Мікротвердість оцінюють за величиною діагоналі відбитка.

Втома — процес поступового накопичення пошкоджень матеріалу під дією повторно-змінних напружень, які призводять до утворення, тріщин і руйнувань. Втома металу викликається концентрацією напружень в окремих його об'ємах (в місцях накопичення неметалічних і газових включень, структурних дефектів). Випробування на втому про-, водять на машинах для повторно-змінного вигинання закріпленого одним або обома кінцями зразка, що обертається; на машинах для випробувань на розтягання-стиснення і на повторно-змінне скручування. У результаті випробувань визначають границю витривалості, що характеризує опір втомі.

Витривалість — властивість матеріалу протистояти втомі. Границя витривалості — максимальне напруження (задане число циклів навантаження), яке може витримати метал без руйнування. Між границями витривалості та міцності існує приблизна залежність:

,

де — границі витривалості відповідно при вигинанні І розтяганні-стисненні.