1. Суспільний поділ праці як об’єктивний процес розвитку економічної системи суспільства.
2. Еволюція економічних систем.
3. Власність як юридична і економічна категорія.
4. Основні напрямки та особливості приватизації в Україні.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Вивчення першого питання слід розпочати з аналізу форм суспільного виробництва. Їх ще називають загальними економічними формами. Вони складаються у ході відносно самостійного руху продуктивних сил і відбивають їх рівень розвитку, передусім з точки зору суспільного поділу праці, спеціалізації і кооперації, ступеню відокремленості чи з’єднання людей в процесі виробництва, зумовленого межами і формами власності на засоби виробництва. Треба звернути увагу на таке поняття, як поділ праці. Обмеженість, рідкість економічних ресурсів виступають однією з причин суспільного поділу праці і спеціалізації галузей і видів людської діяльності. Ці причини спонукали людей ще в первісному суспільстві зрозуміти, що поділ праці – це виключна умова зростання продуктивності та ефективності праці.
Отже, суспільний поділ праці – це один з об’єктивних економічних законів, «супроводжуючих» еволюцію діяльності людей й процес «створення» ринків.
Друге питання присвячене вивченню понять «економічна система», «модель економічного розвитку». В економічній літературі поняття «економічні системи» трактується по-різному. Але, незважаючи на ці розбіжності, ви повинні чітко засвоїти, що економічна система – це певним чином улаштована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і духовних цінностей та послуг. Це означає, що в економічній системі господарська діяльність завжди організована, скоординована тим чи іншим способом. Тільки зрозумівши сутність системи, можна побачити багато закономірностей господарського життя суспільства. Запам’ятайте, що економічна система має три основні ланки: продуктивні сили суспільства, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини. Що ж стосується понять «модель економічного розвитку», «модель економіки», «модель економічної системи», слід зауважити, що всі вони синоніми, а по суті, це певна комбінація елементів економічної системи. Останні 1,5-2 століття у світі діяли різні типи і моделі економічних систем, які виникали в той чи інший історичний період, постійно розвивались, змінювались.
У кожній економічній системі існують свої національні моделі організації господарства, оскільки країни відрізняються історією, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами і т. д. Так, існували радянська модель соціалізму, китайська, югославська та ін. В сучасній капіталістичній системі також існують різні моделі.
Існує формаційний підхід К.Маркса до вивчення економічної системи. Вихідними моментами цього підходу є аналіз рівня розвитку продуктивних сил (ПС) і виробничих відносин (ВВ) як базису суспільно-економічної формації і надбудови, елементи якої в певній мірі впливають на рівень розвитку ПС і ВВ. Існує і інша типологія економічних систем: – дві ринкові системи, в яких домінує ринкове господарство, тобто ринкова економіка вільної конкуренції і сучасна ринкова економіка (її ще називають соціально-орієнтованою ринковою економікою); – дві неринкові системи, до яких відносять традиційну систему та адміністративно-командну чи централізовано-планову економіку.
Після підготовки спробуйте відповісти на кілька проблемних питань. Це буде своєрідною самоперевіркою вашого рівня знань.
Кожен, хто хоче розібратися в господарському житті певної країни, постійно наштовхується на корінне питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством? Щоб з’ясувати природу економічної структури того чи іншого суспільства, необхідно спочатку з’ясувати суть існуючої системи відносин власності.
Відносини власності – це такі відносини, що складаються між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ.
Зауважимо, що спочатку ця система економічних зв’язків виступала у формі певних історично установлених звичаїв, а потім (з виникненням держави) у нормах права. Держава розробляє юридичні закони про власність: у правових нормах визначається, як привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб’єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою). Правові відносини виражаються в закріпленні за різними суб’єктами прав фактичного володіння, користування і розпорядження об’єктами власності. Зверніться до Закону України «Про власність». З’ясуйте, як там трактується право власності.
Власність – це не лише юридичні, а й економічні відносини. Тому зупиніться на питанні про власність у системі економічних відносин. Розпочніть з того, що відносини власності охоплюють весь господарський процес і, природно, пронизують відносини щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. На цій основі іноді ставлять знак рівності між власністю й виробничими відносинами в цілому, ототожнюють їх. Таке тлумачення власності не можна визнати правомірним. Поясніть, чому?
Власність, як економічна категорія – це не річ, а система економічних відносин з приводу привласнення речей. Характер цих відносин на різних етапах суспільного розвитку складався неоднаково. Тому для характеристики цих майнових відносин важливо розрізняти типи, форми й види власності.
Історії відомі два основні типи власності: приватна і суспільна. Приватна власність притаманна тим суспільним формам виробництва, при яких існують приватні власники засобів виробництва, а отже, і виробленого продукту. Вона передбачає, що окремі особи ставляться до умов і результатів виробництва, як до своїх власних. Причому вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці.
Суспільна власність характеризується спільним привласненням засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна подати у двох основних видах: як власність народу в цілому, або власність окремих колективів. Реально ж у господарській практиці вона виступає в різних формах власності: державної, акціонерної, колективної, кооперативної, власності товариств, громадських організацій. Зробити аналіз форм власності вам допоможе Закон України “Про власність”, в якому докладно освічується це питання.
Соціально-політична сутність перетворення власності в Україні визначається характером проведення роздержавлення і приватизації. Отже, спочатку з’ясуйте, що таке роздержавлення.
Головною метою приватизації є передача державних підприємств у руки реальних власників недержавних форм власності. Як це здійснюється в Україні, ви дізнаєтесь із рекомендованих джерел.