Усі представники административно-виконавчої влади у Новгородської землі були обраними на вече. Посадник – голова міського управління, тисяцький – голова міського ополчення, архієпископ – голова новгородської єпархії. Основні функції князя – захист Новгорода від зовнішніх ворогів, збор данини. Місцеве управління новгородських земель реалізовувалося на принципах самоуправління обраними старостами різних рівней (кінців, уліц).
Особливостю політичного ладу Новгородської землі був „вічевий строй”, який встановлював приорітет боярської влади над князівською, на усі державно-адміністративні посади новгородці обирали на вічі, адміністративно-териториальне управління базувалося на принципі самоуправління. За весь час в Новгороді було 80 князів, посадників – 189, архиєпископів – 21. Починаючи з Олександра Невського, новгородськими князями були великі володимирські князі, а з Івана Каліти – московські. З втратою права обрання князів та укладання з ними «ряду» в Новгороді зменьшився авторитет князівськї влади.