Електричними контактами називають складові частини електричного апарата, виготовлені з провідникового матеріалу, які можуть контактувати один з одним і забезпечувати проходження ними електричного струму в замкненому і розрив електричного кола в розімкненому положенні.
В електричних апаратах, що використовуються в електроприводах робочих машин, найчастіше використовуються такі види контактів (рис. 2.1): а - важільні, б - місткові, в - з плоскими пружинами.
Контактна група (рис. 2.1) складається з нерухомого 2 та рухомого 3 контактів. Рухомий контакт переміщується і дотикається до нерухомого контакту, що забезпечує проходження струму по замкнених контактах і провідниках 1.
Електричні контакти класифікують на замикаючі та розмикаючі.
Замикаючі контакти знаходяться в розімкненому стані при спрацюванні електричного апарата. Умовне графічне позначення на електричних схемах замикальних контактів показано в п. 31 додатку А.
Розмикаючі контакти знаходяться в замкненому стані, коли апарат відключений, і розмикаються при спрацюванні електричного апарата. їх умовне графічне позначення показано в п. 32 додатку А.
Для електричних контактів використовують такі поняття, як зазор і провал.
Зазор - відстань між контактами при їх розімкненому положенні. Величина зазору залежить від напруги, сили струму та середовища, у якому відбувається комутація електричних контактів.
Провал - відстань, на яку перемістився б рухомий контакт з моменту початку його контактування з нерухомим контактом до моменту повного їх притиснення, якби нерухомий контакт був відсутній. Провал забезпечується або наявністю контактних пружин, або пружними силами елементів рухомого контакту. Провал зменшує силу удару при зіткненні контактів та їх вібрацію, а також забезпечує надійне контактування та проходження струму в місці контактування.