Рекреаційний потенціал— це сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.
Рекреаційні ресурси— об'єкти і явища природного та антропогенного походження, що мають Сприятливі для рекреаційної діяльності якісні і кількісні параметри і виступають матеріальною основою для територіальної організації оздоровлення і лікування людей, формування і спеціалізації рекреаційних районів (центрів) та забезпечують їх економічну ефективність.
Рекреаційні ресурси є історично змінюваним поняттям, що обумовлюється їх.обсягом і можливостями використання.
Рекреаційні умовипредставляють собою сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (характер ландшафту і кліматичні особливості, наявність мінеральних джерел, біорізноманіття,, можливості для занять тими чи іншими видами спорту і т. ін.), але при цьому не є її матеріальною базою.
Рекреаційною територієюназивається територія, що використовується для оздоровлення людей. При цьому слід розрізняти рекреаційні території для короткочасної (лісопарки, зелені зони міст, водні об'єкти тощо) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні комплекси і т. п.) рекреаційної діяльності.
Рекреаційний об'єкт— місце з обмеженою площею, що використовується для відпочинку (лісова галявина, пам'ятка природи, пляж тощо).
Рекреаційна ємність— здатність території забезпечувати для певного числа відпочиваючих психофізіологічний комфорт і можливість спортивно-оздоровчої діяльності без деградації природно-територіального чи антропокультурного комплексу і швидкого зношування соціального обладнання.
Рекреаційне навантаження— це сукупність безпосередніх впливів людини на природно-територіальний комплекс, насамперед на рослинний покрив (витоптування, ущільнення ґрунту, знищення фітомаси тощо).