Всі країни Латинської Америки належать до категорії тих, що розвиваються, суттєво відрізняючись між собою за рівнем соціально-економічного розвитку. На аргентину, Бразилію й Мексику припадає 75 % продукції обробної промисловості регіону, решту її виробляють усі інші країни разом. Останніми роками помітна тенденція збільшення питомої ваги обробної промисловості у загальній структурі ВВП. Істотні зміни її відбулися і в її структурі: знизилася частка традиційних галузей (харчової, текстильної, швейної, взуттєвої, деревообробної) і зросла – нових (металообробка, машинобудування, нафтопереробка, хімічна промисловість). У другій половині ХХ ст. значно збільшилися обсяги вупуску автомобілів, суден, авіаційної техніки, радіоелектроніки, телекомунікаційної апаратури.
Латинська Америка традиційно є одним із провідних сировинних регіонів світу. Наприкінці ХХ ст. вона контролювала 12 % світових обсягів експорту нафти, майже 15 % газу. Бразилія та Перу є крупними виробниками золота (9 із 20 найбагатших родовищ золота містяться саме в цьому регіоні).
Виняткова роль регіону і в постачанні сільськогосподарської сировини та продуктів на сівтовий ринок. На країни Латинської Америки припадає 80 % світового експорту бананів, майже 60 % кави, понад 50 % цукру та соєвої олії, 20% виробів із какао, 10 % яловичини, 13 % бройлерного м’яса птиці, 12 % риби та морепродуктів.
Латинська Америка є дуже привабливою для іноземних інвесторів. За обсягом інвестицій в розрахунку на душу населення вона випереджаєкраїни, що розвиваються, інших регіонів світу. Іноземний капітал має міцні позиції в нафтовій, гірничорудній промисловості, сільському господарстіві. Нині він залучається і в обробну промисловість , а також у галузі, засновані на застосуванні досягнень НТП.
Одна з найгостріших проблем Латинської Америки – зовнішня заборгованість. Сума загального зовнішнього боргу сягає 780 млрд дол.
На економіку Колумбії та Болівії істотно впливають незаконне виробництво і контрабанда наркотиків.
Ще однією проблемою багатьох країн регіону є безробіття – в середньому майже 14,5 %. Найвищі його рівні зафіксовані у Гондурасі (28 %).
У МГПП країни регіону представлені передусім видобувними галузями (нафтова, гірничорудна, гіничохімічна), лісовиробничим комплексом (заготівля та часткова обробка тропічної деревини), різноманітними напрямами плантаційного господарства, окремими галузями тваринництва (вівчарство і скотарство м’ясного напряму).
Країни регіону, насамперед Чилі та Перу, - одні з провідних у світі за розвитком рибальства та рибопереробної промисловості. Держави Карибського басейну є важливими суб’єктами міжнародного туризму.