Розвиток України пов’язаний з вирішенням багатьох соціально-економічних та екологічних проблем. Так, териториальна структура господарського комплексу суттєвих змін не зазнає. Базові галузі енергетика, паливна та хімічна промисловість, металургія і машинобудування зосереджені переважно в Донецькому, Придніпровському та Центральному районах. Ці галузі виробляють понад 2/3 промислової продукції і найбільші обсяги валового внутрішнього продукту України. В районах їх розміщення найвищі показники зосередження населення та виробництва доданої вартості. Зберігається тенденція зростання териториальної концентрації виробничого потенціалу у високоурбанізованих регіонах. У деяких з них (Придніпровський і Центральний) відзначено і більш високе зростання виробництва продукції сільського господарства, ніж у багатьох традиційних виробників аграрної продукції.
На противагу високоурбанізованим та індустріально розвинутим регіонам сформувалися й райони з високою териториальною концентрацією виробництва сільського господарства. До них належать Поліський, Подільський, Карпатський регіони.
В останній період на Поліссі і Поділлі спостерігаються депресивні процеси, коли спад економічної діяльності є переважаючою тенденцією. Разом з тим у Донецькому, Придніпровському та Східному районах має місце зростання показників виробництва продукції. Саме на ці райони, а також на Центральний район припадає найбільша частка капітальних вкладень і прямих іноземних інвестицій.
Значні регіональні відмінності спостерігаються і в розвитку соціальних процесів. Так, у високоурбанізованих регіонах відбувається зменшення загальної чисельності населення. У цих регіонах, як і в регіонах глибокої депопуляції, найбільш високі показники зниження природного приросту, зростання рівня безробіття.
В окремих районах склалася несприятлива і екологічна ситуація, яка вимагає термінового вирішення. Це стосується Донецького, Придніпровського та Поліського районів.
Основними завданнями регіонального розвитку України мають бути такі:
1. Для Донецького району найбільш актуальною є проблема ефективної реструктуризації економіки за рахунок удосконалення виробничої спеціалізації базових галузей – вугільної, хімічної, коксохімічної, металургії. Саме ці галузі є найбільш матеріаломісткими і створюють найбільше техногенне нівантаження на природнє середовище. Загострилась на цьму тлі і соціально-економічна ситуація. Вона проявляється в постійному зменшенні чисельності населення за рахунок перевищення смертності над народжуваністю, від’ємним сальдо міграції. У ціх регіонах найбільше вивільнення працівників із сфери економічної діяльності, в структурі яких переважно жінки і молодь. Це загострює проблему зайнятості працездатного населення.
2. У Поліському районі найбільш гострою проблемою є реабілітація радіаційно забруднених територій та залучання ресурсного потенціалу в народногосподарський обіг.
3. Найбільш гострими проблемами Карпатського району, на вирішення яких мають бути спрямовані зусилля, є: зупинення деіндустріалізації, активний розвиток сфери зайнятості, активізація демографічної політики та її збалансування з економічним розвитком, вирішення екологічних проблем (запобігання та упередження природних і техногенних катастроф з тяжкими екологічними, соціальними та економічними наслідками).
Зазначені соціально-економічні та екологічні проблеми економічних районів та шляхи їх вирішення охоплюють і більш дрібні териториальні структури – області, адміністративні райони, міста, тощо. У них загальні процеси мають свої особливості прояву, що зумовлено конкретними місцевими природно-ресурсними і соціально-економічними умовами, особливо обмеженими можливостями місцевих бюджетів. Гострою проблемою виступає недостатність коштів у місцевих бюджетах і для забезпечення фінансування соціальної сфери та місцевих виробничих потреб.