В Україні наприкінці 90-х років XX ст. функціонувало 10 189 оздоровчих закладів, у тому числі 729 санаторіїв, 164 будинки відпочинку, 2585 баз відпочинку, 246 пансіонатів, 33 кемпінги, 114 турбаз, 6318 таборів. Серед них 26,6 % оздоровчих закладів мають пляжі, зокрема17,7 %морські пляжі. Близько 66 % оздоровчих закладів з пляжами і 100 % з морськими пляжами припадає на південний регіон України — АР Крим, Донецьку, Запорізьку, Одеську, Херсонську і Миколаївську області. Оздоровчі заклади з морськими пляжами концентруються переважно в АР Крим (31 %), Миколаївській (19 %), Одеській і Донецькій (по 15 %) областях.
У курортно-рекреаційних зонах України було 723 міських пляжі, в тому числі 126 морських. Найбільша кількість міських річкових пляжів зосереджена на території Харківської (34 %) і Донецької (11 %) областей, а міських морських пляжів — на території АР Крим (64 %) і Одеської області (16 %). Санітарне та епідемічне благополуччя контингентів населення, що відпочиває і лікується в курортно-оздоровчих закладах, передусім, залежить від забезпечення їх питною водою, яка за хімічними та мікробіологічними показниками має відповідати чинним гігієнічним нормативам.
Проведені санепідслужбою МОЗ України лабораторні дослідження питної води, яку використовують в оздоровчих закладах, показали значне відхилення її якості від нормативної (в середньому за хімічними показниками — 11,2 % проб, за санітарно-мікробіологічними — 6,9 % проб).
Важливим показником епідемічного благополуччя оздоровчих закладів і курортно-рекреаційних зон є стан відкритих водоймищ, які використовуються для культурно-рекреаційних потреб. За даними санітарно-мікробіологічних досліджень санепідслужби, відсоток проб води відкритих водоймищ у зонах пляжів оздоровчих закладів, що мають відхилення від чинних нормативів, коливався в межах від 4,3 % до 50,6 % і становив у середньому 14,4 %.
Дуже забруднена вода в зонах пляжів у Донецькій та Одеській областях, де функціонує 25,4 % усіх оздоровчих закладів із пляжами України і 29,7 % закладів із морськими пляжами. Відсоток проб з відхиленнями від нормативів за санітарно-мікробіологічними показниками становив у середньому 29 % у Одеській, 21,3 % — у Донецькій областях. Максимальні значення цих показників спостерігалися у воді пляжів турбаз для дорослих (75,9 %), кемпінгів (69,2 %), санаторіїв для дітей (30,8 %) Одеської області й санаторіїв для дорослих (48,2 %), таборів (23,4 %) Донецької області.
Стан водоймищ у зонах курортно-рекреаційного використання Запорізької, Херсонської і Миколаївської областей, де сконцентровано 19,8 % усіх оздоровчих закладів з пляжами і 37,4 % закладів із морськими пляжами, характеризується більш сприятливою; ніж у цілому по Україні ситуацією і тенденцією до зниження відсотків наднормативних проб.
В областях західного регіону (Івано-Франківській, Чернівецькій, Рівненській), де функціонує лише 0,4 % оздоровчих закладів із пляжами від їх загальної кількості по Україні, спостерігається дуже високий рівень бактеріального забруднення води водоймищ у зонах їх рекреаційного використання.
За результатами лабораторного контролю, який постійно здійснює санепідслужба МОЗ України протягом літнього оздоровчого періоду, насамперед у семи приморських регіонах (АР Крим, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська і Херсонська області та Севастополь), якість морської і річкової води в місцях культурно-оздоровчого користування не відповідає гігієнічним нормативам за санітарно-мікробіологічними показниками в 18,7 % досліджених проб, у тому числі в 16,3 % проб води морських пляжів і в 26,5 % проб річкових пляжів.
Найбільш несприятливу ситуацію щодо якості води морських пляжів зареєстровано в Одеській і Донецькій областях (відповідно 32,9 % і 32,1 % наднормативних проб). Особливу занепокоєність викликають пляжі Азовського узбережжя Донецької області, що підпадають під інтенсивний вплив скидів господарсько-побутових і промислових стічних вод високо-урбанізованого промислового регіону, де були виявлені збудники холери, а також пляжі Чорноморського узбережжя в районах Одеси, Кілії та Феодосії. Дещо менше мікробне забруднення води морських пляжів було в АР Крим (12,3 % проб) і значно менше — в Миколаївській (6,1 %), Запорізькій (2,3 %) та Херсонській (0,9 %) областях і Севастополі (3,8 % проб).
Мікробне забруднення води річкових пляжів в усіх областях, за винятком Херсонської, дуже високе і значно перевищує відповідні показники морських пляжів. Відсоток проб із відхиленнями за мікробіологічними показниками становив 69,6 — в Одеській, 43,2 — у Миколаївській, 37,4 — у Донецькій, 31,9 — у Запорізькій і 9,8 — у Херсонській областях. Серед причин незадовільного стану води морського та річкового узбережжя в зонах культурно-оздоровчого користування найбільш значущими є високі антропогенні навантаження (особливо в зонах морських пляжів), незадовільний санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан пляжів, скиди господарсько-побутових і виробничих стічних вод у водоймища з порушенням гігієнічних вимог до їх випуску, погіршення якості води за несприятливих погодних умов (зливи, шторми).
З метою попередження несприятливого впливу забруднення водоймищ курортно-рекреаційного користування на здоров'я населення санепідслужба щорічно вживала організаційних і санітарних заходів щодо функціонування пляжів. У літній оздоровчий період (липень — серпень) у приморських регіонах діяло в середньому 85,1 % пляжів. Щотижня закривалось від 20 до 70 пляжів. За весь оздоровчий період залишилися закритими всі морські пляжі Одеси, річкові пляжі Донецька, Маріуполя, Запоріжжя, Миколаєва.
Причинами закриття пляжів у літній оздоровчий сезон були незадовільний санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан пляжів, аварійні скиди стічних вод у море, невідповідність якості води санітарно-гігієнічним нормам та погіршення її якості за несприятливих погодних умов. У Запорізькій та Херсонській областях близько 15 % пляжів не було відкрито зовсім через економічний стан. Означені проблеми свідчать про необхідність розробки державних комплексних заходів для захисту та ефективного використання курортно-рекреаційних ресурсів морського і річкового узбережжя, визначення зон проведення першочергових профілактичних заходів,
Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології провів дослідження родовищ мінеральних вод у промислово-розвинених регіонах України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська і Харківська області), що дало можливість оцінити їх стан, виявити перспективні курортно-рекреаційні райони. Сучасний стан родовищ мінеральних вод, що видобуваються для промислового розливу, бальнеолікування, їх якісні характеристики слід оцінювати як задовільні, що відповідають діючим нормативам. Унаслідок непродуманої експлуатації відбулися деякі зміни в хімічному складі підземних вод. На підставі комплексної оцінки родовищ мінеральних вод на території кожної області виділено райони, які є перспективними для розвитку курортно-рекреаційної мережі. В Дніпропетровській області — Новомосковська курортно-рекреаційна зона, що географічно займає Новомосковський та частку Павлоградського району. В Донецькій області — Слов'янсько-Слов'яногірськкй, Велико-Акадольський, Приазовський райони, в Запорізькій області — Приазовський курортний район на відстані до 50 км від узбережжя Азовського моря. В Луганській області — Айдарський район, виділений уздовж долини річки Айдар; Станично-Луганський район — У межах правобережжя річки Сіверський Донець; Сіверсько-Донсцький ра-
йон — у межах лісових масивів річки Сіверський Донець, Красна (від Краснореченська до с. Смолянинове). В Харківській області — Харківський та Зміївський райони.
Новий підхід до оцінки курортних ресурсів дав можливість у межах відомих курортів та курортно-рекреаційних місцевостей виявити нові типи мінеральних вод, раніше там невідомі. На курорті «Хмільник» на території Дорожньої лікарні № 2 досліджено мінеральні води з високим вмістом органічних речовин, які показані при гастроентерологічних та гепатобіліарних захворюваннях. Аналогічні води виявлено в гірському Криму АР Крим — мінеральна вода «Савлух-Су». Використання цих вод з лікувальною метою розширює спектр медичних показників відомих курортів.