Поліський природний заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Він є типовим і разом з тим унікальним куточком мальовничої поліської природи в межиріччі річки Уборті та її притоки Болотниці. Створений постановою Уряду України в 1968 р. Територія заповідника простяглася на площі 20 104 га на межі Українського кристалічного щита та Прип’ятської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою. На більш понижених ділянках рельєфу сформувалися соснові ліси з чорницею, брусницею, вересом та зеленим мохом. В улоговинах ростуть сосняки довгомошні та сфагнові. В заплавах річок зосереджені березові та березово-вільхові ліси, подекуди з домішками осики. У південно-східній частині заповідника є ділянки осикових, дубових і дубово-соснових лісів. У заповіднику багато рідкісних видів тварин. До Червоної книги України з птахів занесено; лелеку чорного, журавля сірого, сову бородату, сича волохатого, сичика горобця, глухаря, підорлика малого, змієїда; із ссавців — борсука, горностая, рись європейську, видру річкову, зайця біляка; з риб — міногу українську. Якщо для зайця біляка цей регіон України є крайньою південною межею поширення, то гніздування лелеки чорного і глухаря свідчить про наявність тут глухих лісових масивів — куточків справді дикої природи. Є в заповіднику і види тварин, що занесені до Європейського червоного списку. Зокрема, це вовчок ліщиновий, вовк, видра, рись, деркач, мінога українська та мурашка руда лісова.