Сучасна оцінка технологій ґрунтується на основі еколого-економічного принипу господарювання, за якого поряд з порівнянням зведених витрат на виробництво тієї чи іншої продукції враховують також величину збитків, заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища W, і включенням їх до загальних зведених витрат. Тоді порівняльна нерівність має вигляд (Зі + W + Зп) ≥ 0. з цієї нерівності випливає, що в деяких випадках високо вартісний технологічний процес може бути ефективнішим порівняно з процесом, який спричинює значне забруднення довкілля.
Ефективність проектованої технології істотно залежить від величини збитків, заподіяних навколишнього середовищу. Екологічні збитки – це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення). Тому технічну досконалість тієї чи іншої технології вирішують порівнянням витрат сировини й енергії, допоміжних матеріалів, капітальних вкладень на здійснення технологій з обов’язковим урахуванням природоохоронних витрат на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, а також величини трудових затрат на здійснення цієї технології.
Шкода, заподіяна забрудненням довкілля, може бути економічною, соціальною і моральною. Економічна шкода – це зменшення врожайності сільськогосподарських культур, біопродуктивності лісів та інших біоценозів, зменшення тривалості експлуатації обладнання внаслідок корозії, руйнування будівель тощо. Соціальна шкода – це підвищення захворюваності населення та втрати рекреаційних ресурсів. Моральна шкода – це підвищення плинності кадрів та втрата престижності деяких професій унаслідок погіршення санітарно-гігієнічних умов праці й проживання в певному регіоні. Погіршення якості навколишнього середовища можде спричинити міграцію населення з цієї місцевості.
Щоб прийняти вірне альтернативне рішення, обґрунтоване з еколого-економічних позицій, потрібно оцінити величину витрат альтернативних технологій, у тому числі існуючих й прогнозовані збітки від шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок використання цих технологій. При цьому потрібний певний компроміс якщо до необхідності впровадження певного виробництва, так і зменшення шкоди довкіллю, якої завдає його функціонування. Суспільство однаково зацікавлене як в тому, щоб не завдавати шкоду природі,так і в уникненні зайвих витрат на її збереження. В цьому разі витрати на природоохоронні заходи мають бути такими, щоб забезпечити санітарні норми вмісту забруднювальних речовин у навколишньому природному середовищі. До природоохоронних затрат входять заходи, що запобігають забруденню навколишнього природного середовища.
Економічним оптимумом якості природного середовища вважають рівень екологічних порушень, який відповідає мінімуму сумарних природних затрат при забезпеченні встановлених норм забруднювальних речовин у природному середовищі. Цей мінімум доягається в тому разі, коли обрана система природоохоронних заходів забезпечує максимум перевищення відвернутих економічних збитків над потрібними природоохоронними витратами. Відвернутий економічний збиток Вз дорівнює різниці між розрахунковими величинами збитку до здійснення природоохоронних заходів Wпоч. і залишкового збитку після здійснення цих заходів Wзал.: