Основні завдання державної політики в сфері екологічної безпеки населення на найближчу перспективу викладені Положенні Президента України Верховній Раді «Стратегія економічного й соціального розвитку на 2000-2001 рр.» і в Програмі дій Уряду України, схвалених Верховною Радою.
Дані про надзвичайні ситуації в Україні реєструють з 1992 року. Діяльність Міністерства надзвичайних ситуацій, створеного наприкінці 1996 р., спрямована на систематизацію, констатацію й аналіз надзвичайних ситуацій і надання невідкладної допомоги при їх виникненні.
В Україні протягом 1997-2000 років у різних надзвичайних ситуаціях загинуло близько 50 тис. осіб, із них протягом 2000 р. – понад 11 тис. осіб. За цей період зареєстровано близько 6,4 тис. надзвичайних ситуацій, у тому числі понад 2000 – техногенного характеру й майже 1000 – природного.
Матеріальні збитки внаслідок впливу надзвичайних ситуацій становлять 3,1 млрд. грн., із них: 2,9 млрд. грн. (93%) – втрати через надзвичайні природні ситуації і 0,2 млрд. грн. (7%) – техногенні.
Кількість природних аномалій і стихійних явищ збільшилась ( значні перепади температури, різкі чергування холодних та спекотних періодів, перевищення абсолютних значень максимальних і мінімальних температур, сильні снігопади і дощі, пізні заморозки) – все це свідчить про глобальні зміни клімату.
З огляду на географічне положення України, найвища ймовірність стихійних та небезпечних метеоявищ можлива у Криму та на Закарпатті. Раптовий перехід від морозів до відлиги та навпаки ймовірніший у Південному регіоні, Донбасі, Вінницькій, Хмельницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях.
За прогнозами вчених, високих паводків слід очікувати на ріках Західного регіону, басейна річок Прип’ять, Десна, Сіверський Донець, Нижній Дунай,Південний Буг.
До регіонів, які можуть найбільше постраждати внаслідок повеней, належать Західна Україна та Дніпропетровськ. У значній кількості населених пунктів можуть спостерігатися селеві потоки. У Карпатах виявлено 219 селевих водозборів. Загалом в Україні 910 території може зазнати впливу небезпечних геологічних процесів.
За сейсмічним районуванням близько 120 тис. кв. км перебуває у зоні можливих землетрусів силою 6-9 балів (за 12-бальною шкалою MSK). Окрім того, за даними фахівців, підтоплення,зсуви, селі та карсти призводять до підвищення рівня сейсмічності на 1-3 бали. На 60% території України розвиваються процеси карстоутворення, у т.ч. на 27% території спостерігають відкритий карст (вирви, колодязі, прірви, обриви). Зсуви характерні для зон тектонічних утворень, високих терас, ухилів ерозійних систем, річок і водоймищ. За останній рік найбільших втрат унаслідок зсувів зазнали Дніпропетровська, Луганська і Чернівецька області.
Абразивним процесам піддаються 2630 км морських берегів та 1200 водоймищ, що спричиняє втрати сотень гектарів цінних земель щорічно.
В Україні підтоплені 900 тис. га земель (15% територій) через глобальне потепління та наявність сухих і вологих періодів. Підйом ґрунтових вод спричиняє система водоймищ Дніпровського каскаду, о призводить до підтоплення прилеглих територій. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво дренажних споруд.
Підтоплення значних територій України є результатом безгосподарського ставлення, а це, в свою чергу, спричиняє забруднення вод, підвищення вологості та погіршення санітарного стану територій, засолювання і заболочення ґрунтів, зниження врожайності сільськогосподарських угідь, виникнення зсувів, осідання, карстів, обвалів.
Понад 10 млн. га території України займають ліси і торфовища, а щорічно виникає 3,5 тис. природних пожеж, які знищують понад 5 тис. га лісу. Близько 90% лісових пожеж виникають у десятикілометровій приміській зоні, у 90% випадків причиною є необережність людини.
На значній території України існує небезпека виникнення інфекцій через їх здатність десятки років існувати в навколишньому середовищі, передаючи збудники хвороб людині через тварин, воду, ґрунт.