У певному розумінні оцінки екологічного стану в Україні сьогодні подібні оцінкам Римського клубу в 60-ті роки XX ст. Тобто, вони дуже песимістичні. Але для такого спрямування оцінок є вагомі підстави.
По-перше, лише в останні роки у зв'язку з лібералізацією суспільного життя з'явилася можливість на повний голос обговорювати екологічний стан в Україні.
По-друге, наслідки Чорнобильської трагедії є серйозною підставою для втрати екологічного оптимізму.
Безперечно, сучасний екологічний стан - наслідок існування України в межах СРСР. Так, за оцінками експертів, внаслідок панування в СРСР планової, командно-адміністративної системи, економіка розвивалась не беручи до уваги екологічні наслідки. У результаті економіка України є однією з екологічно найбрудніших з усіх країн колишнього СРСР. Вона перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Екологічну небезпеку створюють також значні обсяги відвалів пустої породи, золи, шлаків, шкідливі викиди у воду і атмосферу. На території України накопичено більш ніж 17 млрд. тон промислових відходів. їх обсяг щорічно зростає на 1 млрд. тон. Це наслідок дуже щільного розміщення промислових підприємств.
Як і в інших сферах діяльності, у ставленні людини до природи панувала ідеологія діяльнісного перетворення світу в інтересах людини. Тобто, панувала орієнтація на те, що не треба чекати дарів від природи, а слід взяти все, що можливо - ось завдання людини. Такою є ідеологія загарбника. її орієнтири формуються в межах світоглядних засад техногенної цивілізації: наука і техніка можуть і мають творити світ за проектом людини.
В умовах тоталітарної системи заперечувалося існування конфліктних відносин між суспільством і природою. Утім, існуюча в СРСР державно-монополістична економіка будувалась на хижацькому визиску можливостей як природи, так і природного в людині. Наслідок - важкий екологічний стан, пов'язаний з забрудненням довкілля. А також тяжкі хвороби мільйонів людей.
Руйнівного впливу, великої шкоди зазнав земельний фонд України. За останні ЗО років його втрати перевищили 22 млн. га через розміщення на родючих землях промислових об'єктів, а також - твердих промислових відходів. Значно поширилась ерозія ґрунтів. Загалом щороку руйнується приблизно 200 тис. га земель. Крім того, вони надмірно забруднені важкими металами, залишками мінеральних добрив, отрутохімікатами.
Захоплення хімізацією сільськогосподарських земель призвело до того, що в продуктах харчування міститься значна кількість нітратів, пестицидів та інших шкідливих для людини і живого речовин.
Екологічно небезпечним є в Україні стан повітря. У деяких регіонах - Маріуполі, Кривому Розі, Запоріжжі - він є просто загрозливим. У багатьох районах забруднення повітря в десятки разів перевищує допустимі норми. Основними забрудниками атмосфери в Україні були підприємства металургії, вугільної та хімічної промисловості. В атмосферу у величезній кількості викидалися такі хімічно отруйні речовини як оксид сірки, азоту, аміак, феноли тощо. Значне забруднення повітря викликається працюючим автотранспортом - більш ніж третина загального об'єму викидів забруднюючих речовин в Україні. А в деяких містах - навіть більше. Наприклад, у Чернівцях - 75%, Києві -77%, Львові - 79%, Ужгороді - 91%.
Парадоксальним є те, що таке багате на паркові зони місто як Київ, місто, що стоїть на березі великої річки, місто, що не має металургійної та видобувної промисловості, знаходиться у важкому екологічному стані. Наприклад, загазованість повітря більше, ніж в таких промислових центрах як Запоріжжя, Кривий Ріг, Макіївка та інші. Індекс забруднення в Києві в шість разів вищий, ніж у Львові. Щорічно природне довкілля міста забруднюється 330 тис. т шкідливих промислових і технічних викидів.
Внаслідок завойовницького ставлення до природи зазнали руйнування екосистеми головних річок України. Так, за радянських часів перспективним для забезпечення населення і промисловості водними ресурсами вважалося будування водосховищ, для чого затоплювалися величезні території, а самі водосховища, збудовані в рівнинній місцевості, потім заболочувалися. Наслідком таких процесів є, наприклад, руйнація цілісної екосистеми Дніпра. Річкова екосистема все більш перетворюється на озерну, про що свідчать різко уповільнений водообмін і утворення зон замору.
Зонами екологічної кризи стали Азовське і Чорне моря. Водне середовище Азовського моря отруєно пестицидами, важкими металами, іншими отрутохімікатами. Як наслідок - загроза отруєнь при споживанні азовської риби. Складна екологічна ситуація і в Чорному морі, яке потерпає від отруєння сполуками аміаку та нафтопродуктів, забруднення промисловими і комунальними стоками.
Ще й нині в Україні діє 15 атомних енергоблоків, а 3 є недобудованими. Взагалі, в Україні було сконцентровано майже 40% всієї ядерної енергетики СРСР. Після вибуху на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 50 тон ядерного палива у вигляді дрібнодисперсних частинок діоксиду урану, йоду-131, плутонію-139, цезію-137, стронцію-90 та ін. Із 30-ти кілометрової зони було евакуйоване 200 тис. осіб, 75 млн. осіб одержали малу дозу опромінення. А концентрація радіонуклідів у Київському водосховищі та Прип'яті є небезпечною і перебільшує норму в 10-100 разів.
Усі наведені дані доводять, що висновок фахівців про вкрай небезпечну екологічну ситуацію в Україні не є перебільшенням. Дійсно, вона є кризовою. Ця екологічна криза спричинена як спрацюванням світоглядних засад техногенної цивілізації, що практичним чином проявилося в завойовницькому ставленні до природи, так і особливостями політико-економічного розвитку України в межах колишнього СРСР.
Як відповідь на таку ситуацію розгортається інтенсивний філософський і науковий пошук. Пошук нових засад діяльності людини в природі.
Нова парадигма природокористування, взагалі - нова парадигма людського ставлення до природи - починає формуватися з кінця 60-х років XX ст. Втім, треба зауважити, що на рівні наукової і філософської свідомості, нова парадигма починає формуватися в Україні ще за радянських часів. Про це переконливо свідчить ціла низка наукових і методологічних праць, а також законодавчі акти, які націлені на захист локальних чи великих природних зон.
Втім, захистити природне середовище було неможливо. За міркуваннями вітчизняних методологів науки (див., наприклад, В. Крисаченко), причиною такого стану справ було те, що сама концепція охорони довкілля і раціонального природокористування будувалась на принципово невірних положеннях. Такими були твердження про те, що забруднення природи в принципі є неминучим, що раціональне природокористування ведеться в інтересах держави, що існує припустимий рівень забруднення і можливим є відновлення зруйнованих екосистем.
Дійсно, у наукових колах СРСР багато хто з дослідників розумів хибність існуючої стратегії природокористування. Але партійно-бюрократичні структури не стільки не хотіли, скільки об'єктивно не могли взяти висновки науки до уваги і спиратися на них в законотворчій і економічній діяльності.
В останні 10 років відбулися певні позитивні зрушення, проявляється прагнення докорінним чином змінити підходи до розв'язання екологічних проблем. Відчувається вплив екологічного світогляду як на рівні масової свідомості, так і на рівні політичної і правової свідомості. Як можна судити з низки еколого-орієнтованих законів, прийнятих в Україні в останні роки, покращення екологічного стану є державною справою. Вже декілька десятиліть існує і поширюється в Україні екологічний рух - "зелений рух", створюються і активно працюють екологічні організації - Українська екологічна організація, "Зелений світ", "Грінпіс-Україна", Національний екологічний центр України "Довкілля", Українська екологічна Ліга та інші.
Втім, серйозні програмні екологічні наміри дуже важко реалізуються. І зараз, все ж таки, існує розбіжність між концептуальним баченням - "як треба", і практичним здійсненням - "як є". Це суттєве протиріччя, розв'язання якого і є основою покращення сучасної екологічної ситуації в Україні.
Питання для самоконтролю
1. У яких регіонах України найбільша ймовірність стихійних та небезпечних метеоявищ? Чому?
2. Перерахуйте чинники, що спричиняють виникнення надзвичайних природних ситуацій.
3. Які Ви знаєте види надзвичайних ситуацій техногенного характеру?
4. Перерахуйте основні причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.
5. Яка головна мета державної політики щодо охорони навколишнього природного середовища?
6. Наведіть приклади антропогенного забруднення в Україні.
7. Чому в Україні виникла кризова екологічна ситуація?
8. Що саме робиться в Україні для виходу з екологічної кризи?