В Ісламі відсутній ідеал людської досконалості або повного злиття людини з Аллахом. Мусульманство, на відміну; від інших релігій, не ставить таких завдань, як самовдосконалення особистості, воно вимагає тільки акту безумовної відданості Аллахові, віруючий протягом усього свого життя повинен діяти ім'ям Аллаха і для Аллаха, жити відповідно до божественних заповідей. Іслам — релігія з незмінною основою і нерухомою рамкою людського існування, вона, з погляду християнства, не дозволяє віруючому наповнюватися внутрішнім смислом, змістом і метою.
Для ісламу характерна складна обрядовість. У богослужбовому ритуалі велика увага приділяється читанню Корана, обов'язкова також щоденна п'ятиразова молитва (намаз) у встановлені години, ритуальне обмивання перед молитвою, податок на користь бідних, щорічний піст (ураза, у десятому місяці — рамазані) протягом усього місяця і паломництво (хадж) у священне місто Мекку, що правовірний мусульманин повинен зробити хоча б раз у житті.
Кожне з цих розпоряджень допускає деякі «пом'якшення», санкціоновані духівництвом; це пов'язане з тим, що ритм сучасного життя сильно змінився І не кожен мусульманин, що працює в організації з суворим розпорядком дня, може дозволити собі здійснювати п'ятиразовий намаз; при відсутності води для обмивання можна використовувати пісок або пил; дотримання посту необов'язково для хворих, мандрівники можуть і повинні відслужити піст пізніше, зберігаючи ту ж кількість днів, що встановлена обрядом.
Мусульманська релігія пропагує серед віруючих священну війну за віру (джихад). Це цілком зрозуміло, якщо згадати історично обумовлені потреби арабів в об'єднанні й освоєнні нових земель. Коран закликає воювати з багатобожниками, винищувати їх, грабувати їхні будинки протягом восьми місяців у рот (чотири місяці «заборонні»). У цих «закликах» яскраво виявляються фанатизм і нетерпимість до іновірців. Деякі мусульманські богослови і світські вчені по-різному тлумачать заповідь джихаду. У Корані проводиться деяке розходження між прихильниками різних немусульманських релігій. До багатобожників належать послідовники племінних і політеїстичних культів Натомість до людей, «що мають писання», тобто іудеїв і християн, укладачі Корану висловлюють повагу це й зрозуміло, адже на ідейному ґрунті саме цих релігій, на шляхах їхнього спрощення виросла ідеологія ісламу. Однак у Корані є розпорядження воювати з тими, «кому було послане писання», — з іудеями і християнами, — якщо вони не вірують в Аллаха і не підкоряються релігії істини Кажучи простими словами, іслам веде своїх послідовників до сліпої, некритичної прихильності до норм моралі, войовничої нетерпимості до інакомислення й інакомислячих, що виключає будь-який діалог із ними.
У Корані є вказівки, що стосуються сімейно-шлюбних І майнових відносин, торгівлі й лихварства, наведені моральні норми, обов'язкові для мусульманина.
У сімейній моралі й у погляді ісламської релігії на взаємини статей відбилися поняття патріархально-родового укладу У Корані безліч віршів (аятів) присвячено жінкам. Жінка — підлегла істота, створена Аллахом як джерело насолоди для чоловіків: «Чоловіки стоять над дружинами, тому що Аллах дав одним перевагу над іншими» (4, 38) або «Одружуйтеся з тими, що приємні вам, жінками — і двома, і трьома, і чотирма», «з однією або з тими, котрими заволоділи ваші десниці» (4, 3). У Корані мовиться і про затворництво жінки, носіння паранджі, чадри, яшмака, але це не є специфічним ісламським нововведенням. Але все-таки Коран, у порівнянні з патріархальним звичаєвим правом, трохи полегшив положення жінки.
Коран підтверджує й узаконює станову нерівність, а також освячує приватну власність. Усі мусульмани рівні перед Аллахом, але майнові розходження, багатство І бідність визнаються природним фактом, установленим самим Аллахом. При цьому встановлений обов'язковий податок на користь бідних, покликаний пом'якшувати майнові протиріччя. Торговельний прибуток постає цілком законним, але лихварство засуджується: «Аллах дозволив торгівлю і заборонив ріст» (2, 276). Така вказівка, очевидно, є результатом компромісу між інтересами, з одного боку, торговців, з іншого — хліборобів і кочівників, що страждали від лихварства і кабали.
Звідси видно, що в основі ісламу лежить проста і груба ідеологія, зрозуміла широкій масі віруючих, особливо для кочівників і хліборобів Азії. Але при тому, що нова релігія згуртувала воюючі племена, вона також загострила національні протиріччя в Аравії; у мусульманській релігії відбувся розкол, що сприяло виникненню безлічі течій і сект, головними з яких стали сунізм і шиїзм. Незважаючи на велику кількість в ісламі різних течій, усі мусульмани все ж належать до єдиної спільноти людей, об'єднаних спільною вірою, спільними традиціями і звичаями, спільною історією і спільними сучасними інтересами.